Дослідивши зв’язок граматичного значення й граматичної форми в системі лексико-граматичної категорії роду іменника, ми зафіксували такі його прояви, як невідповідність граматичного значення й граматичної форми, граматична полісемія, варіантність родових форм, хитання в родовому оформленні абревіатур, граматична синонімія, що часто виявляється асиметрією мовного знака. На підставі здійсненого аналізу можемо зробити такі висновки. 1. Іменники – назви осіб за професією, посадою, званням тощо виявляють асиметрію мовного знака через невідповідності граматичного значення роду родовій формі. Такі невідповідності виявляються синтаксично. Зазначені іменники є базою для виникнення й функціонування асиметрії мовного знака через аналізовані невідповідності родової форми та граматичного значення роду. Отже, можна говорити про нейтралізацію граматичного значення чоловічого роду в таких словах. 2. Іменники спільного роду мають властивість називати людей обох статей, тому контекст є головним показником роду таких іменників, що матеріалізується через граматичний зв’язок із залежними від них словами. Вважаємо такі іменники граматично полісемічними, бо вони мають одну граматичну форму, яка не асоціюється з певною родовою характеристикою й виражає два граматичних значення: чоловічого й жіночого родів. Іменники із суфіксом -л- (-о) – назви осіб за характерними ознаками або схильністю до певних дій, вчинків є, на нашу думку, розширенням спільного роду. 3. У частини іменників, утворених за допомогою суфікса -ищ- (-е), аналізовану асиметрію мовного знака ілюструє те, що форма середнього роду на -е реалізує граматичне значення чоловічого або жіночого роду, тобто в таких випадках два граматичних значення виражаються однією граматичною формою. 4. Невідповідності значення й форми роду в прізвищах іменникового типу виникають синтактико-морфологічним шляхом, коли семантична диференціація за статтю переноситься з форми такого прізвища на форми узгоджуваних чи координованих з ним слів, що відображають і розбіжності в парадигмі відмінювання, тобто аналізовані прізвища також виявляють асиметрію мовного знака у вираженні лексико-граматичної категорії роду. Досліджувані невідповідності виникають, коли необхідно актуалізувати відповідну сему на позначення денотата відповідної статі. Ці прізвища можуть сполучатися в мові з іменниками, в семантичній структурі яких є семи “професія”, “посада”, “рід занять”, “член певного колективу” тощо. Підкреслимо, що українські прізвища, тотожні за формою з певним іменником, вступають в омонімічні відношення з цими іменниками – загальними назвами, що відображається в родових характеристиках цих лексем: іменник – загальна назва має фіксований рід, а омонімічне йому прізвище, тотожне з ним за формою, виявляє описувані невідповідності граматичного значення й форми. 5. Під час субстантивації прикметників відбувається процес зрушення в категорії граматичного роду, тобто в субстантивів з’являється фіксований рід, на відміну від родових варіантів у прикметників, що підкреслюється й відповідним розрізненням у семантиці. Аналізовані невідповідності граматичного значення й граматичної форми в субстантивованих прикметниках спостерігаються в офіційно-діловому стилі. Такі невідповідності наявні і в прізвищах, які з’явилися внаслідок процесу субстантивації присвійних прикметників, що виявляється і в парадигмі їх відмінювання. 6. Досліджувану асиметрію мовного знака виявляють окремі невідмінювані іменники, що мають властивість називати людей обох статей, і в окремих випадках назви тварин – через вираження граматичного значення чоловічого або жіночого роду шляхом синтаксичного узгодження. 7. Варіанти слова, зокрема варіантні форми роду іменника, які виявляються морфологічними та фоно-морфологічними засобами, є своєрідними модифікаціями слова. Їх поява зумовлена безперервним розвитком мови. Варіантність слів, зокрема родових іменникових форм, найбільшою мірою пов’язана з проблемами літературної норми та нормалізації мови. Як показав матеріал дослідження, є варіантні форми роду іменника, вживані без усяких обмежень у сучасній українській літературній мові, а є й такі, які мають певне стилістичне розмежування, і такі стилістичні розбіжності є суттєвими. Родові варіанти можуть виникати внаслідок збігу форм називного відмінка однини іменників чоловічого роду другої відміни та жіночого роду третьої відміни, основа яких закінчується на приголосний звук, бути продуктом різних джерел і шляхів запозичення. Варіантні родові форми іменників на позначення неістот мають власне морфологічну природу й виражаються тільки іменниковими флексіями. Варіанти родових форм іменника можуть виникати внаслідок функціонування в різних регіонах України – на Сході та Заході. Ці варіанти можуть також з’являтися внаслідок безперервного розвитку мови та архаїзації певних родових форм. У таких випадках один з варіантів не є літературно унормованим. 8. Родове оформлення іменників є граматичним проявом у розрізненні лексичних значень слів-паронімів, як-от: кювет – кювета, лавр – лавра. 9. Хитання в родовому оформленні іменників характерні для ініціальних абревіатур, які утворюються від початкових букв або звуків слів. У практиці використання таких абревіатур у мові спостерігаються аналізовані хитання в роді, які часто виявляються в усному побутовому мовленні й виражаються синтаксично. Коли аналізовані скорочення функціонують у середньому роді через свою негативну семантику, про яку свідчить контекст, наприклад: НКВС катувало ув’язнених, ми можемо говорити про стилістично функціональні зрушення, які спричиняють хитання в родовому оформленні, що базується на асоціаціях з іменниками оцінно-негативної семантики, як-от: брехло, мурло, одоробло. 10. Серед іменників-неістот досить поширеним явищем є граматична синонімія. Граматичні синоніми повністю збігаються в лексичному значенні, але мають різні афікси, які не маніфестують нового лексичного значення. Граматична синонімія виявляється, як і варіативність форм роду, в певних ЛСГ. Спостереження показали, що в українській мові наявні певні словотворчі моделі, за якими утворюються досліджувані граматичні синоніми. У багатозначних словах граматичні синоніми функціонують тільки в окремих лексико-семантичних варіантах (ЛСВ), що свідчить про часткову граматичну синонімію в таких випадках. Таким чином, граматична категорія роду іменника постає як єдність граматичних значень і граматичних форм та є ядерним компонентом мовної організації, здобуваючи всебічну реалізацію в мовленні, функціонуванні мови. Функціонуючи в мові, граматична категорія роду пронизує всю її систему, надаючи мові стрункої й чіткої організації; вона засвідчує системний характер мови, її потенційну й результативну спрямованість. Зв’язки граматичного значення роду та граматичної родової форми іменника зумовлені безперервним розвитком української мови. Вони виявляються морфологічними, фоно-морфологічними та синтактико-морфологічними засобами, зокрема як асиметрія граматичного значення роду й граматичної родової форми, варіативність форм роду, граматична полісемія, синонімія тощо. Аналізовані невідповідності показують динаміку розвитку української мови, що виявляється зокрема в освоєнні запозичених слів, архаїзації. Вияви цих невідповідностей безпосередньо стосуються проблеми нормалізації української літературної мови. |
