Анотація до роботи:

Барташева Г.І. Взаємодія невербальних та вербальних компонентів ситуації комунікативного домінування в англомовному дискурсі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. – Харків, 2004.

Дисертацію присвячено вивченню взаємодії невербальних і вербальних компонентів комунікації, що використовуються у ситуаціях комунікативного домінування, яке має соціальні або ситуативні передумови. Досліджено функціонально-прагматичні особливості невербальних компонентів комунікативної поведінки домінантних індивідів та особливості номінації невербальних компонентів ситуації комунікативного домінування засобами сучасної англійської мови.

До невербальних компонентів комунікації відносимо просодичні, кінесичні та проксемічні комунікативні компоненти. Засоби їхньої номінації розподіляємо на групи номінацій просодичного, кінесичного та проксемічного компонентів, відповідно. У роботі визначено “лексичний каркас” номінацій НВК та встановлено основні засоби та принципи номінації невербальних компонентів комунікації соціально- та ситуативно-домінантних індивідів.

Дослідження функціонування НВК у взаємодії з вербальними засобами дозволило упровадити поняття комплементарності невербальних та вербальних компонентів комунікації, у рамках якої виділено два типи: квалітативну та квантитативну, що проявляються у виконанні НВК функцій підтримки/ідентифікації та поглиблення значення вербального компонента, відповідно. Встановлено основні чинники звернення соціально- та ситуативно-домінантних комунікантів до автономного використання НВК. Визначено принципи застосування НВК у комунікації соціально- та ситуативно-домінантних індивідів, виділено соціально-дейктичну та образостворюючу функції невербальних компонентів.

Передумовами для здійснення комунікативного впливу є соціально-зумовлена або ситуативно надбана влада над співбесідником. Коли вплив здійснюється у межах соціальних відносин нерівності комунікантів, спостерігається соціально-зумовлене комунікативне домінування. У разі, якщо комуніканти знаходяться у горизонтальних соціальних відносинах, але вплив здійснюється внаслідок реалізації ситуативно надбаної одним з індивідів влади, має місце ситуативно-сконструйоване комунікативне домінування. Вплив, що його здійснює адресант, є комунікативним, тобто таким, що відбувається вербальними та/або невербальними засобами в рамках стратегії домінування. При цьому невербальні компоненти можуть застосовуватись як спільно з вербальними, так і автономно від них.

Для реалізації стосунків комунікативного домінування є характерним спільне функціонування невербальних та вербальних компонентів, які вступають у відносини квалітативної та/або квантитативної комплементарності. У разі квалітативної комплементарності має місце виконання невербальними компонентами функції підтримки або функції ідентифікації інтенційної спрямованості вербального висловлення. За умови квантитативної семантичної комплементарності невербальні засоби виконують функцію поглиблення значення вербального повідомлення.

Невербальні та вербальні комунікативні дії соціально-домінантних індивідів мають одновекторну інтенційну спрямованість в рамках тактик безпосереднього контролю – спонукання, що здатне супроводжуватись ликоприниженням, тому тут характерним є використання невербальних компонентів у функції підтримки вербального повідомлення. Комунікативні дії ситуативно-домінантних комунікантів характеризуються відсутністю експліцитного спонукання на вербальному рівні та інтенсивним проявом спонукання та ликоприниження на рівні невербальних засобів, що свідчить про виконання невербальними компонентами функції ідентифікації дійсної інтенційної спрямованості вербального повідомлення. Використання невербальних засобів у функції поглиблення значення вербального повідомлення притаманне комунікативній поведінці як соціально-, так і ситуативно-домінантних індивідів.

Спираючись на власну більш високу соціально-рольову позицію, соціально-домінантний індивід автономно використовує НВК, керуючись факторами нерелевантності та надлишковості застосування вербального компонента. Ситуативно-домінантний комунікант, прагнучи занизити комунікативний статус співбесідника та тим досягти комунікативного домінування, автономно використовує НВК з метою навмисного порушення комунікативного узгодження та завдання шкоди лицю співбесідника.

Серед номінацій, що застосовуються для мовної репрезентації невербальних компонентів комунікативної поведінки домінантних індивідів, виділено “лексичний каркас”. Його становить сукупність ключових мовних одиниць, що характерні для номінації компонентів невербальної поведінки як соціально-, так і ситуативно-домінантних комунікантів та мають потенційну здатність комбінуватися з іншими лексичними одиницями для опису невербальної поведінки домінантних комунікантів. Лексичний каркас представлено 3 групами ключових дієслів та 2 групами ключових іменників, які виділені за критерієм об’єкту опису – застосовуються для номінацій просодичних, кінесичних та просодичних компонентів комунікації. Ключові одиниці, що входять до лексичного каркасу, не є маркованими за інтенсивністю та експресивністю.

Через низьку потребу в укріпленні або підвищенні власної комунікативної позиції для номінацій НВК соціально-домінантного комуніканта характерна низька кількість структурних компонентів та невисокий рівень експресивності. У свою чергу, при ситуативному конструюванні стосунків комунікативного домінування між індивідами, коли невербальні комунікативні дії несуть основне комунікативне навантаження, номінації НВК ситуативно-домінантного комуніканта представляють собою розгорнуті деталізовані інтенсифіковані за допомогою стилістичних засобів одиниці відображення невербальних компонентів.

НВК здатні ідентифікувати комунікативний статус індивідів стосовно одне одного, що вказує на наявність паралінгвістичного соціального дейксису у комунікації. Поведінка комуніканта зі зверхнім статусом стосовно співбесідника відзначається підкресленням асиметрії у спілкуванні, застосуванням інтенсивних, ініціативних, іноді ликопринижуючих комунікативних дій. Невербальні компоненти, що використовуються у соціально-дейктичній функції, є базою для побудови образу комунікативно-домінантного індивіда у свідомості адресата впливу. Створений образ здійснює у подальшому вплив на розгортання комунікативного процесу, виконуючи тим самим і прагматичну функцію регуляції процесу спілкування.

Встановлено існування гендерної специфіки у виборі невербальних компонентів, що застосовуються комунікантом під час ситуативного конструювання стосунків комунікативного домінування. У співставленні з чоловіками, жінки-комуніканти діють, керуючись принципами надлишковості комунікативних зусиль та пом’якшення вербального висловлювання. У ситуації соціально-зумовлених стосунків КД гендерні відмінності у невербальній комунікативній поведінці нівелюються. Невербальна поведінка соціально-домінантних комунікантів обох статей характеризується ініціативністю та активністю.

Проведене дослідження відкриває перспективу подальшого аналізу невербальних складових діалогічного дискурсу. Доцільним є спрямування розробок на вивчення залежності використання невербальних компонентів від віку, національної приналежності комунікантів. Дослідження перспективне в плані проведення аналізу міжкультурних особливостей взаємодії невербальних та вербальних компонентів у ситуації здійснення ефективного комунікативного впливу, а також в плані розвитку теорії комунікації в цілому.

Публікації автора:

1. Особенности взаимодействия вербального и невербального поведения мужчин и женщин и их описание в тексте художественного произведения // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – К.: Логос, 2001. – № 5. – С. 214 – 217. (у співавторстві)

2. Реалізація принципу доповнення у взаємодії вербальних і невербальних елементів комунікації // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. Число 6. –2002. – С. 131 – 134.

3. Способы формирования коммуникативного доминирования // Мова та культура: Філософія мови і культури: Зб. наук. пр. – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002. – Т. 1, Вип. 5. –
   С.146 – 151.

4. Вербальные и невербальные средства реализации статусно обусловленных отношений коммуникативного доминирования // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. – 2003. –
   № 586. – С. 74 – 77.

5. Участие невербальных компонентов общения в создании социально-перцептивного образа коммуникативно-доминантного индивида // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. –
   2003. – № 609. – С. 155 – 159.

6. Номинативные аспекты невербальных средств реализации дискурсивной стратегии доминирования // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна: Серія Філологія. – 2004. –
   № 627. – С. 84 – 87.

7. Способы вербальной репрезентации социально-дейктической информации, содержащейся в невербальных компонентах коммуникации // Нова філологія. – 2004. – Вип. 1 (20). – С. 21 – 27.

8. Автономне функціонування невербальних компонентів у комунікативній ситуації домінування // Вісник Житомирськ. держ. ун-ту ім. Івана Франка. – 2004. – Вип. 17. – С. 82 – 86.

9. Невербальные компоненты коммуникации как аспект изучения иностранного языка // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції “Підготовка фахівців у галузях філології та лінгводидактики у вищих навчальних закладах”. – Харків: Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2002. – С. 24 – 25.

10. Вербальні номінації погляду як елементу стратегій комунікативного домінування // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи”. – Харків: Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2003. – С. 59 – 60.

11. До проблеми аналізу вербально репрезентованих НВК у ситуації комунікативного домінування // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції “Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції”. – Харків: Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2003. – С. 85 – 87.

12. Паралінгвістичні номінації як об’єкт дослідження у сучасній лінгвістиці // Науково-методичні матеріали VI Міжнародної конференції “Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей”. – К.: ІМВ Київськ. нац. ун-та ім. Тараса Шевченка, 2003. – С. 61.