Проведене в рамках дисертаційної роботи дослідження підтвердило покладену в його основу гіпотезу і засвідчило що: 1. Діяльність владних структур, політичних партій і громадських організацій свідчить про все ще недостатню розробку загальнотеоретичних засад у системі владно-партійних взаємодій, особливо щодо методології досліджень, напрямів і механізмів удосконалення державно-управлінського впливу на центральному і регіональному рівнях. 2. Одним із напрямів розв’язання проблеми ефективності державного управління є вдосконалення взаємодії між центром і регіонами на рівні місцевого самоврядування. Концептуальною основою розв’язання зазначеної проблеми має бути такий підхід, який зумовлює риси державно-організованого суспільства, де мають бути визначені не максимальні, а граничні можливості самоврядування з метою розвитку демократії і забезпечення суверенітету народу, а отже, оптимальне співвідношення державного управління і самоврядування, їх співвідношення на місцевому рівні. 3. Аналіз сучасних процесів, що відбуваються на центральному, регіональному і місцевому рівнях влади, свідчить про необхідність ураховувати узагальнені риси новітнього етапу місцевого й регіонального розвитку, необхідність: децентралізації державного управління, особливо на регіональному рівні, й деконцентрації (з урахуванням принципів взаємодії) владних повноважень з передачею на місцевий і регіональний рівень відповідних фінансових ресурсів, реалізації принципів субсидарності; зміни стереотипів ставлення до державного управління - від суперцентралізованої системи “ручного” управління до переходу на метод регуляторної політики й активної взаємодії; перехід на стратегічне планування регіонального розвитку шляхом розробки, впровадження та підтримки програм розвитку, в тому числі національної програми місцевого й регіонального розвитку; впровадження ринкової ідеології нових кодексів - земельного, цивільного, господарського, податкового і в умовах взаємодії створення сприятливого для місцевого й регіонального розвитку правового клімату; реформування адміністративно-територіального устрою, вдосконалення адміністративного законодавства, системи адміністративної юстиції, в тому числі за рахунок прийняття Адміністративного кодексу і Кодексу про адміністративні процедури. 4. Розроблено й апробовано сучасні технології управлінської діяльності, новітню модель діяльності кадрових служб, служб управління персоналом у Луганській області, в основу якої покладено процес інформаційного управління персоналом, який можна уявити у вигляді множини узгоджених, постійно прийнятих і реалізованих рішень, спрямованих у підсумку на досягнення головної цілі функціонування управлінської організації. Завдяки впровадженню зазначеної моделі вже на рівні соціально-управлінсько-дослідницького експерименту стало очевидним, що ефективність, яка досягається за рахунок: чіткого розділу обов’язків між державними службовцями структурних підрозділів; дотримання ієрархії влади, яка дає змогу посадовій особі вищого рівня контролювати виконання завдань працівників нижчого рівня; безособової адміністративної діяльності, в межах якої кожний державний службовець виступає не як індивід, а як носій соціальної влади на території конкретного регіону (міста, селища та т.ін.); завдяки втіленню в практику державного управління саме цих особливостей держслужбовці стали більшою мірою відігравати виключну роль як функціонери управління, а поняття “бюрократизм” почало дедалі більше втрачати відтінок негативізму. 5. У державі на всіх її рівнях для повноцінного здійснення всіх завдань і реалізації відповідних функцій необхідно створювати різноманітні державні організації, які у своїй сукупності утворюють механізми держави (систему всіх державних організацій, що здійснюють її завдання і реалізують функції). Серед наявних функцій виділено найважливішу - співробітництво з політичними партіями, громадськими організаціями і рухами, що закладає основу для стабільності в суспільстві та розширює базу формування громадянського суспільства. Як свідчить теоретично-експериментальне дослідження, передумовою взаємодії (співробітництва) є такі ідеї: продовження роздержавлення частини державних підприємств й установ; дотримування законодавства, яке регулювало б взаємовідносини між підприємствами та установами на основі принципу “дозволено все, що не заборонено законом”, між підприємствами, установами, з одного боку, та державними органами, з іншого боку, на основі принципу “заборонено все, що прямо не дозволено законом” щодо останніх; розробка і втілення демократичних процедур, що притаманні громадянському суспільству для врегулювання соціальних конфліктів. 6. Уникнути багатьох наявних суперечностей дає змогу ліберально-соціальна ідея, в межах якої процес взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій у контексті становлення громадянського суспільства проходить більш інтенсивно. Основою громадянського суспільства в такому розумінні ми вважаємо приватну власність, яка ставить людину в однакові юридично-правові умови перед законом і водночас робить її вільною. При тому слід враховувати, що громадське суспільство не може безпосередньо ініціювати ті чи інші управлінські цілі, засоби і завдання на регіональному рівні. Виходячи з цього, вважається, що органи місцевої виконавчої влади, особливо на рівні області, й органи місцевого самоврядування всіх рівнів не лише допомагали формуванню ідеї громадянського життя, а й працювали над створенням моделі нової для України сфери громадянського суспільства, в яку на території кожного регіону варто включати життєдіяльність партій і громадських організацій. Саме за таких умов можуть бути зведені нанівець соціальні конфлікти, протилежні мотиви й протистояння, що дасть змогу зупиняти руйнування соціуму і на основі самоусвідомлення громадян кожного регіону визначати пріоритети на майбутнє, основні цілі соціального і державного розвитку суспільства. 7. Упроваджувати на регіональному рівні визначену в дослідженні концептуальну модель використання людських ресурсів на основі провідної теорії самоврядування й відповідно до чинного Закону України “Про місцеве самоврядування”. Розроблена модель передбачає швидке і рішуче зміцнення державної влади шляхом продовження її вертикалі на основі створення авторитетного представництва структур Президента і Кабінету Міністрів, яка, спираючись на правоохоронні органи, дасть змогу більш послідовно відстоювати загальнонаціональні інтереси; боротися з проявами тенденцій переродження самоврядування в самоправство, терміново доповнити Закон України "Про місцеве самоврядування” щодо виключення можливості використання його органів у політичних цілях за рахунок представництва громадських інтересів в органах місцевого самоврядування на всіх його рівнях; створення єдиного на місцевому районному, міському й обласному рівнях для державних органів, органів місцевого самоврядування інформаційно-аналітичного і правового поля з відповідними структурами. 8. Адаптувати до умов окремого регіону й послідовно впроваджувати визначену на основі дослідження і соціально-наукового експерименту адміністративно-ліберальну модель управління, яка може максимально створити умови й забезпечити ефективність взаємодії органів управління і самоврядування. Запропонована модель відображає спосіб розв’язання основної суперечності державного управління, яка визначає сутність розвитку громадянського суспільства. Модель базується на загальноприйнятих суспільних цілях, а саме: центризмі, який визначається як свідомий компроміс між регіональними й державними інтересами на користь останніх; комплементарності державних силових структур, політичних та громадських організацій на регіональному рівні на основі регіональних інтересів; громадянському суспільстві; ідеології, яка відображає суму загальнолюдських ідей, що поєднується з історією становлення й розвитку державності та регіонального самоврядування; політиці підтримки і розвитку середнього класу та його реальній участі в соціально-економічному житті; напівавтономності як правовому фундаменті адміністративно-ліберальної моделі самоврядування. Впровадження цієї моделі співвідноситься із створенням обласної громадської організації з відповідними структурами та комплексної регіональної програми розвитку області, що може стати прообразом майбутньої системи інституціалізації процесів регіонального розвитку. 9. Упровадження цієї адміністративно-ліберальної моделі активізує взаємодіяльність не лише органів державної влади, місцевого самоврядування, а і політичні партії, громадські організації, їх лідерів, депутатів рад усіх рівнів, у тому числі депутатів Верховної Ради України. 10. Ці висновки є результатом не лише системного наукового аналізу проблем державного управління, вивчення світового і вітчизняного досвіду державотворення, а й результатом практичної діяльності народного депутата України, його зусиль конструктивно й гармонічно поєднати загальні інтереси держави з регіональними інтересами, в тому числі й Луганської області. 11. Розробка визначеної в дослідженні цільової регіональної програми та створення громадського об’єднання “Регіон” у межах Луганської області стало прикладом результативного використання висновків наукового дослідження щодо впровадження в сучасне суспільне життя регіональної політики та практики державотворення. 12. Використання методології і результатів проведеного наукового пошуку дає змогу авторові активно впливати на практику законотворчої діяльності Верховної Ради України, особливо на стадіях ініціювання, обговорення та прийняття законів, у тому числі, як приклад, законів України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” і “Про недержавне пенсійне забезпечення”. Принципи і механізми конструктивної взаємодії владних структур, політичних і громадських організацій на державному та регіональному рівнях, що були висвітлені у цьому дослідженні, можуть бути рекомендовані для використання депутатським корпусом України всіх рівнів. |
