Анотація до роботи:

Островська К.О. Взаємозв’язок образу “Я”, самооцінки і ціннісних орієнтацій молодших школярів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія.

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню взаємозв'язку образу “Я”, самооцінки і ціннісних орієнтацій молодших школярів в процесі розвитку їх самосвідомості. В роботі теоретично обгрунтовано та експериментально виявлено залежність вибору змістових характеристик ціннісних орієнтацій молодшими школярами від різних показників їх самооцінки та індивідуально-особистісних характеристик. Виділено, зокрема, чотири типи особистості молодших школярів на основі вибору ними пріоритетних цінностей. Розроблено програму діяльності шкільного психолога з розвитку самосвідомості молодшого школяра.

1. Однією з суттєвих ознак психічного розвитку дитини молодшого шкільного віку є подальше становлення самосвідомості, що виявляється у диференціації її внутрішньої структури, ускладненні змістового наповнення. У структурі самосвідомості дитини молодшого шкільного віку формуються три провідні компоненти: образ “Я”, самооцінка та ціннісні орієнтації, які пов’язані між собою, але ще недостатньо узгоджені. Тільки наприкінці молодшого шкільного віку у дитини складаються рефлексивні механізми, які забезпечують подальший розвиток самосвідомості у підлітковому та юнацькому віці.

2. Провідними факторами змін у структурі та змісті самосвідомості молодших школярів є: оцінна діяльність вчителів та батьків; наявність у навчальному процесі об’єктивованих підстав для оцінки та самооцінки якості виконаної роботи; зміна соціального статусу дитини; уніфікація системи соціальних взаємин та включення у нормовані комунікації.

3. Розвиток самосвідомості дітей молодшого шкільного віку відбувається за трьома основними напрямками. По-перше, це змістовна диференціація образу “Я”. Вже в другому класі діти виявляються спроможними виокремлювати значну кількість особистісних властивостей та якостей і ідентифікувати їх наявність/відсутність у себе та інших дітей. Але це такі якості, які переважно пов’язані з навчальним процесом, а інші якості все ще зостаються погано диференційованими. Окрім того, діти стають спроможними змістовно та реалістично розгалужувати “Я-реальне” та “Я-ідеальне”. По-друге, суттєво змінюється характер самооцінки. Від загальної синкретичної оцінки себе, притаманної дошкільникам, значна частина молодших школярів стає здатною до диференційованої самооцінки за окремими параметрами. Але критерії самооцінки усвідомлюються ще погано, і, відповідно, страждає адекватність самооцінки. По-третє, змінюється функціональна роль ціннісних орієнтацій у системі регуляції поведінки та діяльності та їх змістовне наповнення. Ціннісні орієнтації втрачають безпосередньо стимулюючу функцію і набувають значення смислоутворюючого підгрунтя мотивації у різних сферах спілкування та діяльності.

4. Найбільш поширеними вадами у розвитку самосвідомості молодшого школяра є низький рівень диференційованості образу “Я”, неадекватність самооцінки та ціннісних орієнтацій, які виконують мотивуючу функцію щодо учбової діяльності дитини та її спілкування. Виявлено два основні типи порушень у процесі розвитку самосвідомості. Перший – “затриманий” розвиток, коли переважають дошкільні форми самосвідомості. Другий – “відхилений” розвиток, коли дитина неадекватно усвідомлює і оцінює свої якості. Порушення у нормативному процесі розвитку самосвідомості є важливим фактором виникнення шкільної дезадаптації. Ці порушення виступають в якості особистісних факторів, які стають перешкодами на шляху ефективної адаптації й розвитку особистості, надають життю дитини конфліктного особистісного смислу та стають підгрунтям виникнення різних форм девіантної поведінки у підлітковому віці.

5. Необхідним є впровадження програми по створенню умов, сприятливих для розвитку самосвідомості у молодших школярів, а також для вияву тих дітей, у яких вже наявні порушення у розвитку самосвідомості і які потребують спеціальної психокорекційної допомоги з боку шкільного психолога. Ефективність використання такої програми безпосередньо залежить від дотримання шкільним психологом низки принципів системності, комплексності, добровільності, зворотного зв’язку та контрольованості розвиваючого впливу.

6. Спільна діяльність шкільного психолога, вчителів та батьків з розвитку свідомості та самосвідомості дітей молодшого шкільного віку може стати одним із пріоритетних напрямків усієї виховної роботи сучасної початкової школи.

Перспективи дослідження ми вбачаємо: по-перше, у побудові розгорнутої теоретико-експериментальної моделі генези самосвідомості у молодшому шкільному віці, по-друге, у розробці стандартизованого психодіагностичного комплексу для оцінки рівня розвитку самосвідомості і своєчасного виявлення відхилень у нормативному процесі становлення особистості дитини; по-третє, у подальшому вдосконалені форм, методів і прийомів психолого-педагогічного забезпечення процесу розвитку самосвідомості дітей молодшого шкільного віку.

Основний зміст роботи відображений у таких публікаціях:

1. Островська К.О. Особливості вибору молодшими школярами змістових характеристик ціннісних орієнтацій // Актуальні проблеми психології: Соціальна психологія. Психологія управління. – К., 2002. – Т. І, Ч. 4. – С. 138 – 142.

2. Островська К.О. Взаємозалежність самооцінки та ціннісних орієнтацій молодших школярів // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики. – Київ-Запоріжжя-Одеса, 2002. – Вип. 15.– С. 117 – 123.

3. Монастиршин К.О. Умови та фактори формування самооцінки молодших школярів // Проблеми гуманітарних наук. – Дрогобич: Вимір, 2002. – Вип. 9. – С. 88 – 98.

4. Островська К.О. Залежність якісних характеристик акцентуацій молодших школярів від обраних ними цінностей // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К., 2002. – Т. ІY, Ч. 3. – С. 179–186.

5. Монастиршин К.О. Особливості формування самооцінки дошкільника на сучасному етапі // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К., 2000. – Т. ІІ, Ч. 2. – С. 143 – 146.

6. Монастиршин К.О. Формування адекватної самооцінки дошкільника // Тези міжн. конф. “Психологія Львівська і Варшавська”. – Варшава, 2000. – С. 88 – 89.

7. Монастиршин К.О. Фактори впливу на стійкість самооцінки при її формуванні в молодшому шкільному віці // Тези доповіді Четвертої міжнародної конференції молодих науковців, 26-28 вересня 2001р. – Київ, 2001. – С. 91 – 92.

8. Монастиршин К.О. Роль національної ідеї як ототожнення людини із загальним добром // Духовні засади українського виховання. – Львів, 2001. – С. 68 – 69.

9. Монастыршин Е.А. Влияние эмоционального климата семьи на формирование у дошкольника эмоционально-ценностного отношения к себе // Психологические основы педагогической деятельности. – Санкт-Петербург, 2001. – С. 57 – 59.

10. Монастыршин Е.А. Влияние семьи на отношение дошкольника к себе // Тезисы межд. межвуз. науч.-практ. конф. студентов и аспирантов, 12-14 апреля 2001г.– Санкт-Петербург, 2001. – С. 237.

11. Монастиршин К.О. Особливості розвитку особистості дітей молодшого шкільного віку з різним рівнем самооцінки // Матеріали міжн. наук. конф. "Теоретико методологічні проблеми генетичної психології". – Київ, 2001.– С. 172 – 176.

12. Островська К.О. Орієнтація молодших школярів на моральні цінності у процесі становлення громадянської самосвідомості // Тези наук. конф. “Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні”. – Львів, 2001. – С. 91 – 92.

13. Островська К.О. Роль педагога у виборі ціннісних орієнтацій дітей молодшого шкільного віку // Тези міжн. конф. “Людина у світі духовної культури”. – Київ, 2002. – Ч. 2. – С. 31 – 33.