Анотація до роботи:

Лепський М.А. Взаємозв’язок оптимізму та песимізму: проблема соціальної перспективи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2006.

Досліджено взаємозв’язки оптимізму та песимізму як закономірності формування соціальної перспективи. Розкрито етапи понятійного розвитку оптимізму та песимізму, їх рівень соціально-філософських категорій, біологічні передумови та соціальні умови виникнення та розвитку взаємозв’язку оптимізму та песимізму у піднесенні міри життя як центру оцінно-вольового зрізу світогляду, типологія взаємозв’язку оптимізму та песимізму у залежності від системи цінностей та волі суб’єкта. Встановлено, що взаємозв’язок оптимізму та песимізму є принципом формування соціальної перспективи. Визначено сутність, системність змістовних та композиційних характеристик соціальної перспективи, діалектичний зв’язок історичного та перспективного, механізми оптимізації та деформації соціальної перспективи, інтеграцію соціального капіталу розвитку життя та опору її руйнації як основні фактори, а підвищення якості життя – як критерій оптимістичної перспективи розвитку України.

Структуру і важливі змістовні концепти оцінно-вольового зрізу світогляду у здійсненні динаміки картини світу характеризує процес соціально-філософської концептуалізації взаємозв’язку оптимізму і песимізму. Дослідження різних підходів до тлумачення поняття “соціальна перспектива” стало основою для формулювання визначення у діалектичній єдності історичного і перспективного процесів розвитку. Поєднання теоретичних та практичних зусиль дослідників у впровадженні знання закономірного характеру взаємозв’язку оптимізму і песимізму є найважливішим фактором формування гармонійної соціальної перспективи України.

При цьому в розвиткові взаємозв’язку оптимізму та песимізму важливим є піднесення міри життя, яка є глибинним центром, сутністю оцінно-вольового зрізу світогляду. На етапі становлення світової цивілізації гостро стоїть питання про повноту буття, триєдність міри життя у існуванні, справдженні душевного та духовного і втілення духовного надбання та натхнення у дійсність світової загальнолюдської єдності. Але ствердження “повноти буття” потребує значних зусиль у піднесенні взаємозв’язку неповного, нерозвинутого оптимізму та песимізму до змістовного, у протистоянні руйнівному взаємозв’язку оптимізму та песимізму, який ґрунтується на хибних основах некрофілії, невротичної жадоби влади або безвільності душі і духу.

Формування того чи іншого взаємозв’язку оптимізму та песимізму залежить від центральних системоутворюючих цінностей (або антицінностей) і стану волі суб’єкта. Так розвиток цінностей у напрямку формування повноти буття визначає становлення суб’єкта життя. Втілення системи антицінностей призводить до формування лиходія, суб’єкта смерті. Нерозвиненість волі, безвільність душі і духу визначає позицію жертви, “зародкову” суб’єктність. Оцінно-вольовий зріз світогляду суб’єкта формується у самотворенні (розвиток центрального взаємозв’язку оптимізму і песимізму), у взаємодії з іншими суб’єктами в процесі освіти та спілкування (вплив фронтальних взаємозв’язків оптимізму та песимізму) і під впливом масштабних соціальних суб’єктів (у дії контражурного взаємозв’язку оптимізму та песимізму).

Результатом дослідження суб’єктів взаємозв’язку оптимізму і песимізму у співвіднесенні з об’єктом є визначення його типології за часовим принципом та спрямованістю суспільних наук, що слугує з’ясуванню загальнотеоретичного значення. Тому аналіз застосування закономірності взаємозв’язку оптимізму та песимізму визначає її як принцип здійснення силової функції суб’єкта у взаємодії з іншими суб’єктами, орієнтуючої та пізнавальної функції (остання уточнюється у функціях – діагностичній, ідентифікації потенціалу, прогностичній та функції форматування світоглядного простору, соціальної перспективи), організуючої функції у подоланні невизначеності щодо навколишнього середовища. Положення про закономірний характер взаємозв’язку оптимізму та песимізму ґрунтується на висновках про те, що цей взаємозв’язок є істотним, внутрішнім, загальним, необхідним, об’єктивним, повторювальним та стійким.

Стан та розвиток взаємозв’язку оптимізму та песимізму як оцінно-вольового зрізу світогляду відображає напрямки зміни картини світу, планів на майбутнє соціальних суб’єктів, соціальної перспективи. Взаємозв’язок оптимізму і песимізму узгоджує минулий життєво важливий досвід з життєво важливими змінами, відтинаючи все смертоносне, неісторичне, неважливе та нежиттєве в майбутньому. У свою чергу, потік життя коригує взаємозв’язок оптимізму і песимізму, вимагає від людини і масштабних соціальних суб’єктів, у які вона входить, повноти буття, гармонії триєдності міри життя. Життєво важливе (як позачасове чи довгострокове) закріплюється у топіці суспільства – устрої, “архітектурі” суспільства, що дозволяє розв’язувати життєві проблеми за допомогою минулого досвіду і трансформуватися в процесі постановки і вирішення перспективних проблем.

Універсальне у різноманітності побудов змістовної архітектури в елементному, компонентному, функціональному аспектах та формальних проявах соціальної перспективи є структурною основою для функціонування основних механізмів впливу взаємозв’язку оптимізму та песимізму на формування планів на майбутнє. Ступінь змістовного впливу на формування соціальної перспективи відбувається в залежності від рівня повноти буття суб’єкта, який відображений взаємозв’язком оптимізму у системності формальних (композиційних) характеристик, які визначають моделювання соціальної перспективи. Взаємозв’язок оптимізму і песимізму пізнається й оцінюється в процесі формування соціальної перспективи лише настільки наскільки міра життя і міра смерті характеризуються у специфіці композиційних дихотомій (обґрунтовано чи довільно) у процесі “персоналізації – деперсоналізації”, у визначенні “центру – периферії”, “універсальності – конкретності”, “сталості – тимчасовості”, “широти – вузькості”, “симетрії – асиметрії”, “збалансованості – незбалансованості”, “статики – динаміки”, “ритму – контрасту”, “відкритості – закритості”, “цілісності – фрагментарності”. Взаємозв’язок оптимізму та песимізму як закономірність формування соціальної перспективи може використовуватись як принцип пізнання та практики у свідомому покращанні соціального життя.

Склад соціальної перспективи та роль взаємозв’язку оптимізму та песимізму в її формуванні знаходяться під тиском механізмів оптимізації та деформації соціальної перспективи на основі критеріальної значущості триєдиної міри життя. Визначальними факторами оптимізації соціальної перспективи є процеси інтеграції соціального капіталу розвитку життя та опору руйнації життєво важливого.

Ескіз оптимістичного проекту розвитку України як суб’єкта світової цивілізації у напрямку формування єдності “національної ідеї” та “загальної справи” визначається під впливом керованих факторів суб’єктності України, що визначає проект оптимістичної перспективи у єдності факторів підвищення пов’язаності регіонів у єдиній цілісності акумулювання соціального, політичного й економічного капіталу розвитку цивілізаційного проекту України; у розвитку соціального капіталу в протиріччі “держава – громадянське суспільство”, що безпосередньо пов’язано з посиленням солідарності і рефлексуванням щодо ідентифікацій суспільства у персоналізації діючих суб’єктів проекту оптимістичної перспективи; у зміцненні довіри до держави “заради України” як центру формування ієрархічної структури проекту; у об’єднанні і цілеорієнтації соціального капіталу малого і середнього бізнесу, інтелігенції, студентства, “індустрії смислів”, тих соціальних верств, які мають високу соціальну температуру (неіндиферентність); у оптимізації системи соціальних ліфтів і технології прийняття рішень в інтересах України, розвитку індустріальної сили України і постіндустріальної концентрації енергії, в єдності критеріїв біологічної і соціальної якості життя; у оптимізації розвитку соціальної держави в Україні, переході від стратегії соціальної допомоги до стратегії соціального інвестування. У визначенні українського підходу в теорії розвитку в умовах формування інформаційного, постіндустріального суспільства центральним, системоутворюючим критерієм є повнота, пов’язаність “української ідеї” з єдиною “суспільною справою” у триєдності загальнолюдського (універсального, загальнопланетарного) блага, блага для України, блага для конкретної людини, у житті, яке збільшує душевність та духовність.

Потребою органічного росту у концепції екологічної безпеки є збереження соціобіологічної якості життя майбутніх поколінь. Зміна структури вартості виробленого сукупного продукту в інформаційному суспільстві означає доповнення додаткової вартості надлишковою додатковою вартістю, що визначає зміни економічної структури суспільства та підвищення конкуренції за якість життя. Конкуренція країн за більш високий рівень якості життя поступово стає системним критерієм оптимістичної перспективи розвитку суспільства. Єдність суспільної ідеї та суспільної справи з постійно зростаючим добробутом життя, якістю життя стає нагальною потребою соціального розвитку України. Дослідження змісту та складу критерію підвищення рівня якості життя у повноті та добробуті України забезпечує наукове визначення сутності людського розвитку та є фактором смислогенезу країни.

Публікації автора:

Монографія:

1. Лепский М.А. “Свет” и “тень” социальной перспективы. – Киев: Молодь, 2000. – 410 с.

Статті у фахових виданнях:

1. Лепский М.А. Семантическое развитие понятий “оптимизм” и “пессимизм” // Нова парадигма. – 1999. – Вип. 10. – С. 120-124.

2. Лепский М.А. Мифологическое мировоззрение: проблема оптимизма и пессимизма // Нова парадигма. – 1999. – Вип. 11. – С. 89-95.

3. Лепский М.А. Изучение сферы применения понятий “оптимизм” и “пессимизм” // Нова парадигма. – 1999. – Вип. 13. – С. 24-32.

4. Лепский М.А. Три этапа развития понятий оптимизма и пессимизма // Нова парадигма. – 2000. – Вип. 14. – С. 24-32.

5. Лепский М.А. “Свет” и “тень” социальной перспективы // Нова парадигма. – 2000. – Вип. 15. – С. 53-61.

6. Лепский М.А. Характеристика явления взаимосвязи оптимизма и пессимизма // Нова парадигма. – 2000. – Вип. 16. – С. 33-45.

7. Лепский М.А. Волевая компонента взаимосвязи оптимизма и пессимизма // Нова парадигма. – 2000. – Вип. 17. – С. 38-51.

8. Лепский М.А. Перспективы системного исследования человека // Культурологічний вісник. Науково-теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя, 1999. – Вип. 5. – С. 242-249.

9. Лепский М.А. Оценочная компонента взаимосвязи оптимизма и пессимизма // Культурологічний вісник. Науково-теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя, 2000. – Вип. 6. – С. 94-98.

10. Лепський М.А. Взаємозв’язок оптимізму та песимізму у світогляді на етапі становлення загальносвітової цивілізації //Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал. – №4(10). – Київ, 2000. – С. 70-77.

11. Лепський М.А. Поняття “проблема” як критерій оцінки соціальних перспектив України // Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал. – №6(12). – Київ, 2000. – С. 2-7.

12. Лепский М.А. Поиск определения “социальной перспективы” // Нова парадигма. – 2001. – Вип. 18. – С. 34-42.

13. Лепский М.А. Основные подходы в исследовании состава структуры социальной перспективы // Нова парадигма. – 2001. – Вип. 19. – С. 45-52.

14. Лепський М.А. Зміст “української ідеї” та повнота буття українського народу // Нова парадигма. – 2001. – Вип. 20. – С. 63-71.

15. Лепский М.А. Социоприродные факторы социальной перспективы: проблема биологического качества жизни // Нова парадигма. – 2001. – Вип. 21. – С. 50-56.

16. Лепский М.А Социоприродные факторы социальной перспективы: проблема социального качества жизни // Культурологічний вісник. Науково-теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя, 2001. – Вип. 7. – C. 97-102.

17. Лепський М.А. Насильство як деформація соціальної перспективи // Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал. – №4(16). – Київ, Харків, Львів, Донецьк, 2001. – С. 128-139.

18. Лепский М.А. Познавательная архитектура социальной перспективы // Культурологічний вісник. Науково-теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя, 2002. – Вип. 8. – С. 106-110.

19. Лепский М.А. Проблемы социального сопротивления в исследовании формирования и деформации социальной перспективы // Нова парадигма. – 2001. – Вип. 22. – С. 43-53.

20. Лепський М.А. Соціальний опір: проблема індиферентності і протидії // Людина і політика. Український соціально-гуманітарний журнал. – №1(19). – Київ, Харків, Львів, Донецьк, 2002. – С. 66-74.

21. Лепский М.А. Взаимосвязь украинской идеи и общественного дела – как проблема полноты бытия Украины // Нова парадигма. – 2002. – Вип. 23. – С. 73-82.

22. Лепский М.А. Диалектика ретроспективы и перспективы в социальном процессе // Нова парадигма. – 2002. – Вип. 24. – С. 39-45.

23. Лепский М.А. Регионализация в глобальной перспективе развития человека // Нова парадигма. – 2002. – Вип. 25. – С. 61-67.

24. Лепський М.А. Процес глобалізації і сучасний вибір України // Нова парадигма. – 2002. – Вип. 26. – С. 59-66.

25. Лепский М.А. Событие и мудрость присутствия //Нова парадигма. – 2003. – Вип. 30. – С.60-64.

26. Лепский М.А. Якість життя як критерій формування оптимістичної перспективи // Культурологічний вісник. Науково-теоретичній щорічник Нижньої Наддніпрянщини. – Запоріжжя, 2006. – Вип. 16. – С. 82-88.

Публікації в інших виданнях:

1. Лепский М.А. Перспективы системного исследования человека: проблема видоспецифических характеристик // Професійна творчість в системі підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів: Соціально-філософські та методологічні проблеми творчості. Зб. наук. праць. – Київ-Запоріжжя, 1999. – Вип. 12. – С. 80-87.

2. Лепский М.А. Позиции оптимизма и пессимизма в референдуме // Народне волевиявлення в Україні: історія і сучасність. Тези доповідей наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 5 квітня 2000). – Запоріжжя, 2000. – С. 34-36.

3. Лепский М.А. Взаимосвязь оптимизма и пессимизма в рекламе // Міжн. конф. Дні Реклами в Україні. 18-21 вересня 2000. м. Київ. Тези доповідей наук.-практ. конф. “Проблеми комплексного розвитку реклами в Україні в контексті міжнародного досвіду”. – Київ, 2000. – С. 159-161.

4. Лепский М.А. Социальная перспектива развития менеджера // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя, 2001. – Вип. 7. – С. 95-97.

5. Лепский М.А. Исследование социальной перспективы Украины // Ідеологія державотворення і суспільствознавча наука. Тези доповідей на Всеукр. наук.–теор. конф., присвяченій 10-річчю незалежності України. 31 травня 2002. – Запоріжжя: Просвіта, 2001. – С. 85-88.

6. Лепский М.А. Глобальные изменения в перспективе развития региона // Діалог цивілізацій: роль і місце латентних структур в управління світом: Матер. Третьої Всесвіт. конф. Київ, 28 травня 2004. – К.: МАУП, 2005. – С. 297-303.

7. Лепський М.А. Взаємозв’язок оптимізму та песимізму в моделюванні соціальної перспективи // Методологія соціального пізнання: здобутки й проблеми. Матер. Всеукр. наук.-теор. конф. 25 травня 2005. – Київ-Запоріжжя: Просвіта, 2005. – С. 213-215.

8. Лепський М.А. Вибори Президента України в контексті системно-композиційного аналізу соціальної перспективи // Вибори Президента України-2004: проблеми теорії та практики. Зб. матер. міжн.
наук.-практ. конф. Київ, 9-10 червень 2005. – К.: Атіка, 2005. – С. 212-216.

Науково-популярне видання:

1. Лепский М.А. Энциклопедия рукопашного боя. – Киев: Леся, 2003. – 540 с. (Глава 2. Философия боевых искусств. – С. 176-243).