Анотація до роботи:

Микитюк Г.Ю. Взаємини викладачів і студентів як чинник становлення особистості майбутнього вчителя. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, Київ, 2003.

Дослідження присвячено проблемі взаємин викладачів і студентів педагогічного навчального закладу. Розкрито суть і зміст, обґрунтовано структуру й емпіричні показники стосунків у системі “студент – викладач”. Показано місце й роль взаємин у цілісному педагогічному процесі педагогічного коледжу, проаналізовано механізми їх впливу на професійно-рольову ідентифікацію, пізнавальну активність, самооцінку майбутніх учителів. Виявлено динаміку, психологічні труднощі й особливості взаємин упродовж навчання студентів. Теоретично обґрунтована й апробована комплексна система роботи з оптимізації взаємин викладачів і студентів як чинника становлення особистості майбутнього вчителя, яка передбачала діагностування динаміки стосунків “викладач – студент” з метою їх корекції та поглиблення; врахування особливостей раннього юнацького віку й специфіки організації навчально-виховного процесу в педагогічному коледжі; запровадження в навчальний процес активних методів діалогічного навчання; проведення цілеспрямованої психокорекційної та психоконсультаційної роботи з викладачами й студентами щодо підвищення їх психологічної культури та розвитку соціально-психологічних умінь. Це позитивно позначилося на особистісному розвитку майбутніх учителів.

У дисертації наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення проблеми взаємин викладачів і студентів педагогічного навчального закладу, що полягає в розкритті особливостей їх змісту й динаміки в цілісному педагогічному процесі, виявленні механізму впливу на становлення особистості майбутнього вчителя, розробці й апробації умов оптимізації стосунків викладачів і студентів педагогічного коледжу.

1. Взаємини викладачів і студентів як особливий психологічний феномен і важлива складова цілісного педагогічного процесу вищого навчального закладу характеризуються особливістю змісту та динаміки, механізмами впливу на становлення особистості майбутнього вчителя, його професійного зростання. Під взаєминами “викладач-студент” ми розуміємо цілеспрямовану взаємодію суб’єктів педагогічного процесу, яка детермінована метою й завданнями спільної навчально-професійної діяльності, визначається як загальними психологічними механізмами, так і чітко визначеними соціально-рольовими функціями партнерів, особливостями й закономірностями педагогічного спілкування в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

2. Взаємини викладачів і студентів педагогічного навчального закладу становлять собою динамічну систему, компонентами якої є: 1)мотиваційний (інтерес до партнера й потреба в стосунках із ним; 2) когнітивний (сприйняття й оцінка іншого; рефлексія стосунків і усвідомлення їх труднощів; уявлення про оптимальні взаємини); 3) емоційний (задоволеність стосунками, які склалися; взаємні оцінні ставлення партнерів; відчуття психологічної захищеності, комфортності чи напруженості, тривожності); 4) поведінковий (тип взаємин і стиль педагогічного спілкування; спосіб поведінки в конфліктній ситуації; засоби коригування взаємин і взаємовпливу). Вони можуть діагностуватися за емпіричними показниками (задоволеність – незадоволеність; наявність потреби в поглибленні й розширенні стосунків–уникнення взаємних контактів; ідентифікація з партнером як майбутнім колегою – протиставляння себе іншому; висока соціальна рефлексія – нездатність проаналізувати й правильно оцінити стан взаємин; гуманістичні настанови щодо іншого–авторитарний підхід) і класифікуватися як гармонійні (високого рівня розвитку), невизначені (середнього рівня) і деструктивні (низького рівня).

3. Особливістю динаміки взаємин “викладачі – студенти” є висока індивідуальна варіативність і статусно-рольова відмінність. Вони посідають різне місце в системі цінностей викладача й студента (викладачі надають їм більшого значення в педагогічному процесі, тоді як для студентів вони мають більшу особистісну значущість і через це викликають сильніше переживання). Ця тенденція посилюється від першого до випускного курсів, при цьому потреба викладачів у розширенні та поглибленні стосунків часто не підтримується студентами через їх формальність і жорстку регламентацію навчальними цілями й завданнями. Спостерігається динаміка когнітивного компоненту взаємин “викладач – студент”, розвиток якого залежить від міри залучення викладачів і студентів до спільної навчально-професійної діяльності. Найбільше повні й правильні уявлення один про одного, адекватна оцінка стосунків формуються в умовах творчого ділового співробітництва. Ступінь задоволеності взаєминами залежить від рівня ідентифікації з партнером, міри узгодженості “Я-концепції” з уявленнями студента про викладача та оцінкою його діяльності. Динаміка поведінкового компоненту взаємин залежить від рівня їх розвитку. Гармонійні стосунки з викладачем стимулюють пізнавальну активність і інтелектуальну ініціативу студентів на заняттях; підвищують інтерес до професійного навчання; сприяють формуванню професійної спрямованості майбутніх учителів, зміцнюють їх зацікавленість педагогічною діяльністю; сприяють виробленню й трансформації власної моделі професійно-педагогічної поведінки; підвищують формуючий аспект педагогічної практики. Натомість, деструктивні взаємини – можливе джерело підвищення особистісної тривожності студента, ситуативний рівень якої залежить від того, якому типу педагогічного спілкування він надає перевагу та як він оцінює свої стосунки з викладачем.

4. Психологічним механізмом впливу стосунків “викладач – студент” на особистість студента є ідентифікація його з викладачем. Це допомагає йому набути професійної ідентичності: зміцнити професійно-педагогічну спрямованість, скоригувати "Образ - Я", підвищити професійну самооцінку, засвоїти професійно-рольові цінності та узгодити їх зі структурою власного "Я". Особливо важливе значення взаємин студента з викладачами для формування гуманістичних орієнтації й способів поведінки майбутнього вчителя, зокрема альтруїстичних почуттів і відношень особистості, почуття власної гідності та прийняття самоцінності іншої людини, педагогічного оптимізму та співчуття, розуміння дитини, здатності відгукнутися на її проблеми й радощі та бути готовим надати їй своєчасну допомогу і підтримку.

5. Взаємини в системі “студент-викладач” залежать від загального психологічного клімату в педагогічному навчальному закладі, організації цілісного педагогічного процесу в ньому на основі включення всіх її суб’єктів у спільну навчально-професійну діяльність. Важливе значення при цьому мають настанови викладачів і студентів стосовно один одного. У процесі дослідно-експериментальної роботи виявлено психолого-педагогічні умови, які позитивно позначаються на становленні й розвитку взаємин викладачів і студентів: 1)діагностування динаміки стосунків “викладач – студент” упродовж усього періоду навчання з метою їх корекції та поглиблення; 2)врахування особливостей раннього юнацького віку й специфіки організації навчально-виховного процесу в педагогічному коледжі; 3)включення викладачів і студентів у спільну навчально-професійну діяльність шляхом запровадження активних методів діалогічного навчання; 4)проведення цілеспрямованої психокорекційної та психоконсультаційної роботи з викладачами й студентами щодо підвищення їх психологічної культури та розвитку соціально-психологічних умінь.

6. Про ефективність розробленої системи роботи з реалізації комплексу умов оптимізації взаємин “викладач – студент” свідчать такі дані: у студентів і викладачів підвищився рівень задоволеності взаєминами між собою; в розумінні чинників труднощів у стосунках спостерігається перехід із позиції “взаємозвинувачення” до позиції “взаємовідповідальності”; змінився характер уявлень про оптимальні стосунки та зміцнів оптимістичний прогноз щодо можливості їх становлення й розгортання в умовах педагогічного навчального закладу; помітне зростання пізнавальної активності студентів на заняттях, прояв дієвого інтересу до проблем педагогічної діяльності та пошуку шляхів їх розв’язання, професійно-педагогічна спрямованість для багатьох постає як внутрішня мотивація навчання в педагогічному навчальному закладі.

Це позитивно позначилося на становленні особистості майбутнього вчителя: спостерігається тенденція до зростання показників самоактуалізації особистості, особливо за базисною шкалою “внутрішня і зовнішня підтримка”, а також показниками “контактність”, “погляд на природу людини”, “сінергійність”, “самоприйняття”, “пізнавальні потреби”; когнітивний зміст “Образу-Я” студентів збагатився такими професійно-рольовими настановами; посилилась професійно-педагогічна ідентифікація, що сприяє набуттю майбутнім учителем професійної ідентичності; знизився рівень реактивної тривожності студентів у ситуації взаємодії з викладачами; підвищилися показники інтегрального самоставлення й самоповаги, очікування на позитивну соціальну оцінку.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми взаємин викладачів і студентів педагогічного навчального закладу. Подальшого наукового аналізу потребують шляхи поглиблення цих стосунків на змістовно-діагностичній основі; розроблення ефективних методик їх оперативної діагностики; виявлення механізмів впливу взаємин у педагогічному навчальному закладі на формування стилю педагогічного спілкування майбутнього вчителя.

Публікації автора:

1. Микитюк Г.Ю. Підготовка вчителя початкових класів: соціально-психологічний аспект //Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. – Зб. статей.Ч.2. – К.: Пед. преса, 2001. – С.141-144.

2. Микитюк Г. Психологічна компетенція викладача як чинник гуманізації педагогічної освіти //Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. – Вип. 3. – Львів: Львівський національний університет імені І.Франка, 2001. – С.492-497.

3. Микитюк Г.Ю. Вплив взаємин викладача і студентів на формування професійної ідентичності майбутнього вчителя //Психологія. Зб. наукових праць.- Випуск 20.- К.: НПУ, 2003.-С.255-260.

4. Микитюк Г.Ю. Взаємооцінки у стосунках викладачів і студентів як чинник становлення особистості майбутнього вчителя //Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конференції “Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти і виступу Президента України Л.Д.Кучми”. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. – Ч.3. – С.112-114.

5. Микитюк Г.Ю. Професійно-рольова ідентифікація майбутнього вчителя у взаєминах його з викладачами //Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2002. - №2.- С.38-39.

6. Солецький М.П., Микитюк Г.Ю., Ходак М.М., Паненко Л.Б., .Василюк М.М, Нестеренко Н.А. Методичні рекомендації до проведення практики “Пробні уроки і заняття в школі” та “Переддипломної практики” Коломийського педагогічного коледжу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. – Коломия: КПКПУ, 2002. – 54с. (20% автора).

7. Солецький М.П., Микитюк Г.Ю., Василюк М.М., Ходак М.М., Паненко Л.Б. Методичні рекомендації для проведення позакласної виховної та літньої практики Коломийського педагогічного коледжу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. – Коломия: КПКПУ, 2001. – 28с.(20% автора).