Анотація до роботи:

Чала Н. Д. Європейська інтеграція як фактор розвитку промисловості України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – економіка промисловості, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена питанням теоретичного обґрунтування та розробки методичних засад входження українського промислового сектору до системи світових господарських відносин та вплив на його розвиток інтеграції до європейського економічного простору.

У роботі запропоновано концептуальні підходи до аналізу впливу євроінтеграційних процесів на розвиток промисловості України. На основі дослідження розвитку експортної складової промисловості України зроблено оцінку експортного потенціалу української обробної промисловості, запропоновано механізми виходу промислової продукції на світовий ринок та побудови ефективної співпраці з іноземними підприємствами, проаналізовано вплив євроінтеграції та європейських інтеграційних процесів на розвиток вітчизняного промислового сектору.

В дисертаційній роботі удосконалено теоретичні та практичні засади інтеграції промисловості України до європейського економічного простору та входження у систему міжнародного поділу праці. Відзначено переваги та ризики європейських інтеграційних процесів на розвиток провідних галузей української промисловості. Наукові положення та практичні рекомендації дисертації спрямовані на уникнення негативних наслідків інтеграційних явищ, підвищення конкурентоспроможності та зміцнення позицій українських промислових підприємств на світовому ринку. Проведене дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. Процеси європейської інтеграції досить відчутно впливають на розвиток української промисловості: після завершення процесів інтеграції у Європі слід чекати зниження частки експорту українських товарів на ринки країн ЄС та приходу в Україну крупних транснаціональних компаній, які мають політичну підтримку урядів власних країн, що посилить політичний та економічний тиск на уряд України. Тому при формуванні зовнішньопромислової політики слід виходити із конкурентних переваг України у довгостроковій перспективі на світових ринках та інтересів розвитку потужного промислового комплексу. Для уникнення негативних наслідків цих процесів рекомендується забезпечити економічну незалежність країни, диверсифікувати експорт та імпорт, а також джерела отримання сировини та пального, зовнішньоекономічну політику треба проводити виходячи з концепції поміркованого протекционізму, а регулювання забезпечувати переважно введенням нетарифних бар`єрів.

2. Місце України у системі світових економічних відносин залежить від рівня розвитку та положення її промислового комплексу, спроможності виробляти конкурентоспроможну продукцію на світовому рівні; для цього Україна має значний потенціал – розвинутий науково-технічний комплекс, промислова та транспортна інфраструктура. На це значним тягарем лягає втрата коопераційних зв`язків (через зруйнування Радянського Союзу), втрата трудових ресурсів (через еміграцію висококваліфікованих кадрів до розвинутих країн), змушене простоювання виробничих потужностей (через втрату внутрішніх та зовнішніх ринків збуту), обмеженість фінансових ресурсів та відсутність системи надання довготермінових та венчурних кредитів – тому для повноправної участі України у системі міжнародного поділу праці необхідно звернути увагу на подолання цих проблем.

3. Євроінтеграція, як мета досягнення макроекономічних показників на рівні країн ЄС, є позитивним фактором розвитку української промисловості тому що це буде сприяти, по-перше, надходженню іноземних фінансових ресурсів та активному обміну технологіями, по-друге, впровадженню інноваційних технологій, по-третє, переміщенню частини тіньової економіки до офіційної, по-четверте, поверненню робочих-емігрантів, по-п`яте, налагодженню довготривалих коопераційних зв`язків між підприємствами. Для використання усіх переваг євроінтеграції необхідно включити до обороту усі види ресурсів: трудові, природні багатства, інтелектуальну власність; та мінімізувати ризики, що виникають при реалізації цих процесів, а саме сировинний розвиток промисловості; репатріація прибутку іноземними інвесторами до країни базування; відплив висококваліфікованої робочої сили та науковців на іноземні підприємства; формування структури промислового сектору, який носить характер прилаштування до потреб ЄС.

4. Для підвищення конкурентоспроможності країни у світовій економічній системі треба розвивати найперспективніші галузі промисловості: електроніку, енергетику, біотехнології. Для цього необхідно оптимізувати схеми фінансування промислових проектів: це може бути формування кредитних ресурсів у країні, залучення іноземних інвесторів, залучення міжнародних фінансових ресурсів у рамках урядових та міжнародних програм співробітництва; розробка та впровадження системи венчурного інвестування.

5. Підвищенню рівня експортного потенціалу України сприятиме розробка та впровадження інноваційних проектів, які поєднають наукові установи, виробництва та банківські інституції. На початковому етапі їх реалізації рекомендується залучити маркетологів-аналітиків для вивчення ринку та розробки технічного завдання на дослідження науковій установі. Результатом роботи науковців має бути впровадження у виробництво наукового продукту. Найважливішим у цьому процесі є завершальний етап, коли необхідно буде професійно представити та вивести на ринок інноваційний продукт.

6. Розширення європейського економічного простору за рахунок нових членів, високі експортна та імпортна квоти негативно впливають на умови зовнішньої торгівлі України та не сприяють підвищенню обсягів валютних надходжень до бюджету. Для подолання цих негативних тенденцій пропонується: підкріпити експортну складову розширенням внутрішнього споживання; диверсифікувати експорт шляхом повномасштабного виходу української продукції на ринки країн Африки, Близького Сходу та Азіатсько-Тихоокеанського регіону; замінити (по можливості) імпортні комплектуючі вітчизняними.

7. Зовнішньопромислову політику слід будувати селективно: при цьому окремо виділяти, по-перше, виробництво продукції, яка знаходиться на найвищому ступені розвитку та має безперечні переваги на світовому ринку (зварювальні технології, біотехнології). Стратегія розвитку таких галузей передбачає: маркетингові дослідження світових інноваційних потреб у цій галузі; забезпечення підготовки кадрового резерву на найвищому рівні; забезпечення захисту авторських прав та патентів на міжнародному рівні. По-друге, виробництво продукції, яка за певних умов може мати попит на деяких сегментах світового ринку (автомобілі, літаки, зброя). Стратегія розвитку таких галузей передбачає: маркетингові дослідження виокремленого сегменту світового ринку; проведення наукових розробок для підвищення конкурентоспроможності продукції; формування системи кредитування потенційних споживачів. По-третє, виробництво продукції, яка не конкурентоспроможна. Тут слід визначити причини такого стану та виявити можливості застосування її на внутрішньому ринку.

8. Використання усіх переваг євроінтеграції можливе за наступних умов: проведення урядом держави зрозумілої, послідовної, зваженої зовнішньопромислової політики (яка передбачає аналіз очікуваних наслідків проведення рішень, оцінку рішення експертами, проведення рішення, оцінку отриманих результатів та ефективності прийнятого рішення); підвищення інформованості іноземних бізнес-кіл та урядів про економічне і правове становище у країні; необхідно зробити доступною інформацію стосовно можливостей вітчизняних підприємств та їх потреб у кооперуванні.

9. На шляху інтеграції України до європейського економічного простору важливу роль відіграє побудова коопераційних зв`язків між українськими та європейськими підприємствами. Для оптимізації механізмів співпраці між підприємствами необхідно: поширювати інформаційне забезпечення відносно іноземних тендерів та проектів; надавати консультації щодо ведення бізнесу на території України для іноземних підприємців; сприяти обміну досвідом між фахівцями – українськими та європейськими підприємцями (наприклад програми “Українська ініціатива”, “Local TACIS-MTP”, “Гармонія”); покращити підготовку кадрового потенціалу відносно актуальних питань у сфері зовнішньопромислової діяльності; створити транснаціональні компанії з базуванням головного офісу в Україні.

Публікації автора:

у наукових фахових виданнях:

1. Чала Н. Д. Ключові питання промислового співробітництва між Україною та Німеччиною // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2002. – С. 224–229.

2. Чала Н. Д. Реалії експортного сектору в промисловості регіонів України (на прикладі Донецького регіону) // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр.: У 2 ч. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – Ч. 1. – С. 115–118.

3. Чала Н. Д. Іноземні інвестиції в промисловість як фактор підвищення ефективності і реальної диверсифікації зовнішньої торгівлі України // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – 2003. – № 608. – С. 222–225.

4. Чала Н. Д. Реальні можливості виходу товарів промисловості України на європейський ринок // Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2003. – С. 76–81.

5. Чала Н. Д. Вступ до СОТ: перспективи та наслідки для промисловості України // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. – 2004. – № 630. – С. 130–134.

6. Чала Н. Д. Особливості впровадження венчурного інвестування у промисловість України// Економіка промисловості України: Зб. наук. пр. – К.: РВПС України НАН України. – 2004. – С. 203–208

7. Чала Н. Д. Вплив вітчизняних інвестицій на рівномірний розвиток регіонів// Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. У 2 Ч. – К.: РВПС України НАН України. – 2004. – Ч. 2 – С. 55–58.

у інших наукових виданнях:

8. Чала Н. Вплив європейських інтеграційних процесів на розвиток української промисловості// Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. – № 2. – С. 429–434.

9. Чала Н. Д. Інноваційний шлях розвитку експортного сектора промисловості в умовах трансформації економіки // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр.: Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. – ч. 2. – С. 183–187.