Анотація до роботи:

Гриза П.В. Забезпеченість лікувальних закладів компонентами і біопрепаратами донорської крові та обгрунтування реорганізації служби крові України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.03 – соціальна медицина. – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2005.

В дисертації викладений матеріал розвитку донорства в світі і в Україні. Представлений аналіз діяльності служби крові України за 1994-2003 рр. Показана невідповідність розвитку служби крові України потребам забезпечення лікувальних закладів (ЛЗ) в компонентах та препаратах донорської крові. Визначені нормативні розрахунки потреби в компонентах донорської крові на одне профільне ліжко виходячи з вимог сучасної компонентної гемотерапії. Необхідність впровадження сучасних методик розрахунків потреб ЛЗ в компонентах донорської крові для створення тижневих запасів компонентів крові з метою більш раціонального їх використання та зменшення утилізації. Запровадження в ЗСК України передтестового анкетування донорів з метою підвищення якості підбору їх до виконання донорських функцій. Обгрунтована потреба реорганізації служби крові України та можливість запровадження власного виробництва високоефективних вірусбезпечних препаратів плазми крові.

В роботі вирішена актуальна наукова задача, яка стосується визначення відповідності розвитку служби крові України потребам забезпечення лікувальних закладів компонентами та препаратами донорської крові і на її основі розроблено комплексний підхід реорганізації служби крові України та можливість власного промислового виробництва високоефективних вірусбезпечних препаратів плазми крові.

1. В результаті проведених досліджень встановлено, що стан служби крові України в сучасних соціально-економічних умовах характеризується:

– спадом кількості донорів крові та плазми (у 2003 р. до показників 1994 р. на 52,5%), зумовленим соціальними та економічними умовами, відсутністю громадської організації донорів та чіткої державної концепції розвитку донорства;

– доволі низьким рівнем заготівлі донорської крові (8,8 мл на одного жителя при нормативі ВООЗ 12-15 мл);

– менше від потреби рівнем заготівлі плазми крові, що складає 40,8% (176 т при нормативі ВООЗ – 416 т), з якої тільки 15% отримується сучасним методом плазмаферезу внаслідок недостатнього забезпечення закладів служби крові сучасним устаткуванням;

– низьким рівнем використання плазми крові (50,4%) для виробництва біопрепаратів, решту (49,6%) видається у лікувальні заклади для трансфузій;

– спадом продукції біопрепаратів плазми крові (альбуміну, кріопреципітату, імуноглобулінів спрямованої дії тощо), забезпеченість якими становить 40% від потреби;

– відсутністю біопрепаратів плазми крові для внутрішньовенного застосування та рекомбінантних препаратів для лікування коагулопатій, що зумовлено відсутністю власного промислового виробництва.

2. Встановлено, що високий показник утилізації донорської крові (5,5%) пов’язаний, перш за все, з її інфікуванням у зв’язку з поширеністю носіїв інфекцій серед осіб, що мають бажання здати кров, що вимагає проведення запропонованого нами передтестового анкетування донорів, яке дозволило б відсторонити значну кількість осіб (24,6%) та значно зменшити витрати на проведення скринінгу донорської крові.

3. Показано, що в лікувальних закладах недостатньо використовується еритроцитна маса, методи зберігання якої в Україні залишаються недосконалими, внаслідок чого значна її частина (80 т на суму 6,4 млн. грн.) щорічно утилізується. Поліпшення ситуації може бути досягнуто за рахунок корекції річної нормативної потреби в компонентах донорської крові на одне профільне ліжко і застосування запропонованої методики розрахунку тижневої і добової потреби лікувального закладу в компонентах, що дозволяє зменшити утилізацію еритроцитної маси принаймні вдвічі.

4. Доведено, що діюча система служби крові України з її організацією виробництва біопрепаратів, з використанням напівзаводських застарілих технологій, не здатна забезпечити потреби лікувальних закладів високоефективними, вірусбезпечними біопрепаратами плазми крові і потребує реорганізації, до першочергових завдань якої відносяться:

– створення Центру з переробки донорської плазми (120-150 т на рік) на біопрепарати;

– перепрофілювання 6 обласних станцій переливання крові України (із 27 існуючих) в Обласні плазмоцентри служби крові (з об’ємом заготівлі 120-150 т плазми на рік), міські СПК – в Міські донорські центри – філії Обласних плазмоцентрів служби крові;

– розгортання в закладах служби крові спеціалізованих відділень карантинного зберігання запасів СЗП та кріоконсервації ЕМ;

– вдосконалення системи управління закладами служби крові за рахунок створення консорціуму “Служба крові України”, інформаційно-аналітичного центру з реєстрацією осіб, відсторонених від донорства, Національної асоціації донорів України з повноваженнями активного залучення населення до донорства;

– поліпшення фінансового, матеріального та технічного забезпечення інших обласних та міських ЗСК, забезпечення їх сучасними технологіями заготівлі, зберігання і переробки донорської крові.

5. Існуюча нормативно-правова база у сфері регулювання служби крові, яка створена протягом 1991-2002 рр., дозволяє провести рекомендовані нами організаційні і структурні зміни, спрямовані на поліпшення роботи служби крові України та успішне завершення виконання “Програми розвитку донорства крові та її компонентів на 2002-2007 роки”.

Публікації автора:

Статті у провідних наукових фахових виданнях, затверджених
ВАК України:

1. Новак В.Л., Гриза П.В., Лучанко П.І. Донорство в Україні. Проблеми, реальність, перспективи розвитку // Вісник наукових досліджень. – 2001. - №4 (24). - С. 60-62. Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів дослідження, підготовка до публікації.

2. Новак В.Л., Гриза П.В., Чугрієв А.М. Імунне донорство. Виробництво та забезпеченість населення імунними препаратами плазми крові в 1991-2000 рр. // Вісник наукових досліджень. – 2001. - № 3 (23). - С. 8-12. Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів дослідження, підготовка до публікації.

3. Новак В.Л., Гриза П.В., Вільхова Т.К. Інфекційна безпека донорської крові та шляхи її досягнення // Інфекційні хвороби. – 2001. - №3. - С. 5-10. Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів дослідження, підготовка до публікації.

4. Новак В.Л., Гриза П.В. Автодонорство. Сучасні погляди на автогемотрансфузію компонентів крові // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. – 2001. - Т. 2, №4. - С. 5-10. Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів дослідження, підготовка до публікації.

5. Веретка Б.М., Гриза П.В. Державний контроль за якістю препаратів крові та кровозамінників: проблеми та шляхи вирішення // Український журнал гематології та трансфузіології. – 2001. - №2 (1). - С. 42-45. Дисертанту належить статистична обробка та аналіз матеріалів дослідження, підготовка до публікації.

6. Гриза П.В., Лучанко П.І. Пропаганда донорства – актуальність сьогодення // Вісник наукових досліджень. – 2002. - №2 (27). - С. 20-22. Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів дослідження, підготовка до публікації.

7. Новак В.Л., Гриза П.В. Служба крові в Україні: структура та шляхи реформування // Охорона здоров’я України. – 2002. - №3-4. - С. 81-85. Дисертанту належить ідея та аналіз матеріалів дослідження, підготовка до публікації.

8. Гриза П.В., Новак В.Л., Мосейчук В.І. Діагностика та профілактика трансмісивних інфекцій у донорстві крові, її компонентів та виготовлених з них препаратів // Інфекційні хвороби. – 2003. - №3. - С. 52-56. Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів дослідження, підготовка до публікації.

9. Гриза П.В., Лучанко П.І. Карантинізація свіжозамороженої плазми в закладах служби крові України. Проблеми. Шляхи вирішення // Вісник наукових досліджень. – 2004. - №1 (34). - С. 48-51. Дисертанту належить ідея, статистична обробка та аналіз матеріалів дослідження, підготовка до публікації.

Статті в інших наукових виданнях:

10. Гриза П.В. До профілактики знепритомлень у донорів крові // Матеріали III Українського з’їзду гематологів і трансфузіологів. - Суми, 1995. - С. 6.

11. Вільхова Т.К., Гриза П.В., Чернет О.М. Проблема безпеки донорської крові // Матеріали наук.-практ. конф. “Безкровна хірургія. Сучасна концепція гемотрансфузійної терапії”. – Житомир, 2001. - С. 44-47.

12. Новак В.Л., Гриза П.В. Использование автодонорства в лечебной практике на Украине // Проблемы гематологии и переливания крови. – 2001. - №3. - С. 58.

13. Новак В.Л., Гриза П.В. Актуальные вопросы донорства в Украине // Проблемы гематологии и переливания крови. – 2001. - №3. - С. 59.

14. Новак В.Л., Качоровський Б.В., Гриза П.В., Новак О.П., Прокоп-чук С.Ю. Сучасні принципи клінічної трансфузіології // Матеріали IX конгресу СФУЛТ. – Луганськ, 2002. - С. 431.

15. Гриза П.В., Новак В.Л. Якісно нова модель служби крові України // Матеріали наук. практ. конф. “Управління охороною здоров’я”. – Львів, 2003. - С. 114-115.

16. Гриза П.В., Мосейчук В.І. Медико-соціальні аспекти профілактики трансмісивних інфекцій у донорстві крові та її компонентів // Матеріали наук.-практ. конф. “Управління охороною здоров’я”. – Львів, 2003. - С. 45-46.

17. Новак В.Л., Гриза П.В., Орлик В.В. Гемотрансфузионная терапия: прошлое и настоящее // Материалы V съезда гематологов и трансфузиологов Республики Беларусь. – Минск, 2003. - Т.1. - С. 365-368.

18. Гриза П.В. Служба крові України. Шляхи вдосконалення // Матеріали Х конгресу СФУЛТ. - Чернівці, 2004. - С. 638-639.