Результати проведеного дослідження дозволяють зробити низку висновків й рекомендацій науково-теоретичного і практичного характеру. 1. Тенденції розвитку світових фінансових ринків у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. сприяють формуванню та поглибленню концепцій платіжних систем. Урізноманітнення механізмів проведення розрахунків, запровадження систем міжбанківських розрахунків RTGS класу, поява і розвиток транскордонних розрахункових систем разом з інтернаціоналізацією фінансових потоків зумовлюють потребу учасників цих систем у ліквідних ресурсах, а отже, необхідність у механізмах забезпечення їх, підтримки та управління нерідко у декількох взаємопов’язаних системах для виконання ними міжнародних і внутрішніх розрахунків у режимі реального часу. 2. Введення єдиної валюти євро для Європейського економічного і валютного союзу значно змінило структуру ринку платежів у зоні євро. Для підтримки функціонування євро було створено або удосконалено національні системи валових розрахунків у режимі реального часу країн-членів ЄС, запроваджено приватну систему клірингових розрахунків Євро-1, відрегульовано правові аспекти переказу коштів. Як ключову систему механізму фінансової інтеграції у ЄС було визнано ТАРГЕТ, що об’єднала національні RTGS системи 15 країн-членів ЄС. Подальше вдосконалення технологій розрахунків і консолідація платіжних систем у зоні євро та загалом у ЄС зрештою мають на меті створення в межах зони євро Єдиного європейського платіжного простору. 3. Визначальну роль у забезпеченні розрахунків у режимі реального часу в системах RTGS відіграє достатній резерв ліквідних коштів, тобто внутрішньоденна ліквідність. Ключовим питанням забезпечення внутрішньоденної ліквідності для окремого банку є її вартість. Управління внутрішньоденною ліквідністю реалізується шляхом розв’язування цілої низки задач, які полягають у визначенні характеристик сукупних платіжних потоків і ліквідної позиції банку, управлінні розрахунковими і кореспондентськими рахунками, а також спрямуванні платіжних потоків (очікування на вхідні та затримки вихідних платежів) і формуванні джерел фінансування потреби у додатковій ліквідності. У розпорядженні банків є широкий спектр сучасних засобів поповнення їхніх потреб у додатковій ліквідності протягом дня, що забезпечується можливостями системи. У багатьох системах запроваджено механізми управління чергами, реорганізації та оптимізації потоків платежів, що забезпечує учасникам значну економію ліквідності. Важливим зовнішнім незалежним джерелом поповнення банком ліквідності є міжбанківські кредитні ринки. 4. Вартість внутрішньоденної ліквідності для банку також залежить від того, які інструменти для її забезпечення обирає центральний банк, що є монопольним постачальником додаткової ліквідності у систему. Серед різноманітних за своєю суттю і призначенням механізмів і заходів головну роль відіграють платні або забезпечені овердрафти рахунків центральних банків (їхні внутрішньоденні кредити). Вибір між незабезпеченим платним і забезпеченим безоплатним кредитами зумовлений ступенем готовності центрального банку взяти на себе кредитний ризик. Через складність питань, що вирішуються, побудова оптимальної архітектури платіжної системи є надзвичайно важким завданням, особливо в середовищі фінансових ринків, що постійно прогресують. 5. ТАРГЕТ дозволяє гнучко управляти ліквідними ресурсами за низьких витрат. У системі склався найкращий баланс між усуненням ризику (завдяки забезпеченню кредитів заставою) і ефективністю (завдяки широкому колу активів, що приймаються у забезпечення, і наявності різноманітних засобів управління та економії ліквідності). Внаслідок створення загальноєвропейського механізму забезпечення внутрішньоденною ліквідністю банків-учасників відбулося суттєве підвищення ефективності системи ТАРГЕТ. 6. В очікуванні на євро фінансові інституції країн ЄС запровадили ряд заходів у процес управління своєю внутрішньоденною ліквідністю, що дозволяє їм попереджувати виникнення проблем із ліквідністю під час розрахунків та ефективно розв’язувати їх, а саме: раціоналізація кореспондентських рахунків, розвиток механізмів системного моніторингу, динамічне управління чергами, резервування ліквідності та її миттєве поповнення і перерозподіл між системами. Ці заходи підпорядковані контролю за поточним станом ліквідності й уникнення її дефіциту. 7. Оцінка заходів з реструктуризації платіжних і розрахункових систем нових країн-членів ЄС дозволяє зробити висновок, що в ході підготовки до вступу в інфраструктуру ЄС усі десять нових країн-членів запровадили або вдосконалили існуючі системи RTGS таким чином, що вони вже здатні забезпечити виконання платежів за допомогою системи ТАРГЕТ, сприяти інтеграції грошових ринків у розширеному ЄС і служити цілям грошово-кредитної політики ЄЦБ. Щодо забезпечення внутрішньоденної ліквідності в платіжних системах цих країн, то в цілому за останні роки запроваджено всі основні механізми керування ліквідними коштами, включаючи й такі з них, як надання забезпеченого внутрішньоденного кредиту центральними банками та механізми управління чергами. 8. Незважаючи на те, що в структурі вітчизняних систем міжбанківських розрахунків Система електронних міжбанківських переказів НБУ (СЕМП) займає ключове місце й є досить ефективною, існування певного часу у проходженні платежу, невідповідність між списанням і зарахуванням, відволікання коштів у незавершені розрахунки становлять її основні недоліки. 9. В Україні технологічний рівень розрахункової системи НБУ не дозволяє якісно використовувати більшість із засобів підтримки внутрішньоденної ліквідності. Доступ до джерел поповнення ліквідності (наприклад, такого важливого з них, як овердрафт рахунку центрального банку) закритий, а механізми її перерозподілу, зокрема, на ринку міжбанківських кредитів, без активного втручання НБУ часто виявляються неефективними. Як можливу альтернативу міжбанківському кредитному ринку в умовах гострої потреби у ліквідних засобах вбачається доцільним створення механізму надання внутрішньоденних кредитів (овердрафтів) центральним банком під забезпечення цінними паперами. 10. Потреба у створенні загальної системи транскордонних розрахунків у рамках СНД, або навіть ЄЕП, не набула для України тієї ваги, як для деяких інших країн ЄЕП. Тому в стратегічному плані, на думку автора, більш важливою є перебудова власної платіжної системи відповідно до міжнародних стандартів і стандартів ЄС, а відтак на цьому й слід сконцентрувати зусилля. Але це зовсім не повинно заперечувати подальше співробітництво і взаємодію центральних банків ЄЕП та СНД у сфері розрахунків, що сприятиме розвитку і укріпленню взаємної торгівлі в рамках цих угруповань. | 