Анотація до роботи:

Кириченко Т.С. Захист патентного права на основі формули винаходу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ, м. Харків, 2005.

Дисертація є комплексною самостійною завершеною роботою, присвяченою аналізу механізму захисту патентного права на основі формули винаходу. У ході дослідження автор визначає, що формула винаходу в Україні базується на „німецькій системі” побудови формули і є достатньо чітким критерієм, за допомогою якого можна визначити технічні характеристики об’єкта і, відповідно, обсяг охорони прав патентовласника. Для отримання результатів автор розглядає прийоми тлумачення формули винаходу і визначає, що найширшу охорону винаходу забезпечує тлумачення шляхом застосування „загальної ідеї винаходу”, тобто застосування таких прийомів, які дозволяють отримати “технічне уявлення” про зміст і сутність винаходу на основі аналізу не тільки безпосередньо формули винаходу, опису, креслень, прямих еквівалентів, а й всього того, що є близьким (до відомого рівня в техніці) для рішення тієї ж задачі, що вирішує винахід. Зазначений прийом тлумачення пропонується закріпити в чинному законодавстві. Розглядаючи різні форми захисту, автор доходить висновку, що відмінність форм захисту прав патентовласника є об’єктивною необхідністю, хоча при застосуванні окремих форм на практиці конститутивне значення має і суб’єктивний критерій, який визначається економічними, політичними або ідеологічними обставинами.

Головною і вищою формою захисту прав патентовласника є юрисдикційна форма і судовий порядок. Адміністративний же порядок захисту прав патентовласника має неупорядкований, несистематизований і малоефективний характер.

Автор розкриває вплив суддівського розсуду на виріішення справ, пов’язаних з порушенням патентного права, і визначає, що межі суддівського розсуду при розгляді справ із захисту прав патентовласника обмежуються обставинами справи, а також рівнем знань судді про норми галузей права, судової практики, професійного досвіду, від системи його правових почуттів, цінностей, настроїв. Відносно засобів захисту автор вважає, що позов – це універсальний засіб захисту. Що стосується даного дослідження, то позови, пов’язані з порушенням права патентовласника, автор поділяє на позови про присудження та позови про визнання.

Предметом позову про присудження автор визначає вимогу позивача до відповідача, суть якої зводиться до того, щоб відповідач, з одного боку, визнав спірне право за позивачем, а з другого – щоб відповідач виконав визначені дії на користь позивача.

Предметом позову про визнання автор визначає вимогу про визнання наявності або відсутності певних правовідносин, атакож про те, щоб відповідач визнав спірне право за позивачем або не чинив перешкод позивачеві щодо використання спірного права.

У висновках знайшли місце сформульовані нижче наукові і практичні результати, здобуті в ході дослідження форм, способів та порядку захисту права із патенту на основі формули винаходу:

1. Формула винаходу в Україні базується на „німецькій системі” побудови формули і є достатньо чітким критерієм, за допомогою якого можна визначити технічні характеристики об’єкта і, відповідно, обсяг охорони прав патентовласника.

2. При наявності різних прийомів тлумачення формули винаходу, щонайширшу охорону винаходу забезпечує тлумачення шляхом застосування „загальної ідеї винаходу”, тобто застосування таких прийомів, які дозволяють отримати “технічне уявлення” про зміст і сутність винаходу на основі аналізу не тільки безпосередньо формули винаходу, опису, креслень, прямих еквівалентів, а також усього того, що є близьким (до відомого рівня в техніці) для рішення тієї ж задачі, що вирішує винахід. Зазначений прийом тлумачення пропонується закріпити в чинному законодавстві.

3. Відмінність форм захисту прав патентовласника є об’єктивною необхідністю, хоча при застосуванні окремих форм на практиці конститутивне значення має і суб’єктивний критерій, який визначається економічними, політичними або ідеологічними обставинами.

Головною і вищою формою захисту прав патентовласника є юрисдикційна форма і судовий порядок. Адміністративний же порядок захисту прав патентовласника має неупорядкований, несистематизований і малоефективний характер.

4. Межі суддівського розсуду при розгляді справ щодо захисту прав патентовласника обмежуються обставинами справи, а також рівнем знань судді про норми галузей права, судової практики, професійного досвіду, від системи його правових почуттів, цінностей, настроїв.

5. Позов – це універсальний засіб захисту. Що стосується даного дослідження, то позови, пов’язані з порушенням прав патентовласника поділяються на позови про присудження та позови про визнання.

Предмет позову про присудження – це вимога позивача до відповідача, суть якоїо зводиться до того, щоб відповідач, з одного боку, визнав спірне право за позивачем, а з другого – щоб відповідач виконав визначенні дії на користь позивача.

Предмет позову про визнання – це вимога про визнання наявності або відсутності визначених правовідносин, вимога про те, щоб відповідач визнав спірне право за позивачем або не чинив перешкод позивачеві щодо використання спірного права.

Публікації автора:

1. Кириченко Т.С. Поняття використання винаходу (корисної моделі) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С. 203–204.

2. Кириченко Т.С. До питання про значення відомого винахідницького рівня // Збірник наукових праць Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті. – 2000. – № 2. – С. 181–187.

3. Кириченко Т.С. Межі дії патенту України на пристрій, спосіб // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 21. – Ч.1. – С. 179–182.

4. Кириченко Т.С. Історія становлення судового захисту прав винахідників // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2004. – № 28. – С. 287–290.