Анотація до роботи:

Горняк О. В. Закономірності формування сучасних підприємств в умовах ринкової трансформації економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю – 08.01.01 – економічна теорія. – Одеський державний економічний університет, Одеса, 2004.

Досліджені закономірності формування та розвитку підприємств в умовах трансформації економіки. Виходячи з системоутворюючих факторів підприємства, критично проаналізовані існуючі теорії підприємства, запропонована їх класифікація, обгрунтовані нові підходи до аналізу підприємства перехідного типу. Проведена порівняльна характеристика різних типів підприємств, визначена траєкторія розвитку українських підприємств, досліджена їх діяльність з точки зору системоутворюючих факторів.

Проведено аналіз нових організаційних форм та структур підприємств, розкриті можливості їх застосування на українських підприємствах. У науковий обіг введено нове поняття “розсипання (атомізація) підприємств”.

В дисертації запропоновані конкретні шляхи формування ринкових структур, налагодження раціональних відносин між підприємствами як суб’єктами ринку та державою, застосування кластерної теорії до регіональної економіки, виходячи з діяльності ефективних підприємств і спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності регіону та економіки України в цілому, а також надані рекомендації щодо реструктуризації підприємств, зміни їх організаційних структур і форм.

Результати дисертаційного дослідження дозволяють зробити висновки теоретико-концептуального, методологічного та науково- практичного спрямування.

У дисертації теоретично обгрунтовані нові підходи до аналізу підприємства та існуючих теорій підприємства, виділені принципи аналізу природи підприємств у трансформаційній економіці і досліджені закономірності формування і розвитку підприємств у сучасних умовах.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі теоретичні висновки:

1. Підприємство є складною багатосистемною категорією, що характеризується тісним взаємозв’язком та взаємообумовленістю її окремих складових; організаційно-економічними засадами підприємства є його системоутворюючі фактори, що обумовлюють цілісність і відмінність від інших елементів економічної системи. До них відноситься: матеріально-технічна база, компетенції і навички працівників, соціально-економічні відносини підприємства,організаційний фактор (управління, організація, стратегія підприємства); мета підприємства.

2. Існуючі теорії підприємства тією чи іншою мірою тяжіють до одного із системоутворюючих факторів. Класична (мікроекономічна) теорія розглядає підприємство як виробничу функцію. Теорії трансакційних витрат і агентських угод аналізують відносини всередині підприємства з точки зору різноманітних угод і представляють підприємство як мережу контрактів. Організаційний фактор виходить на перший план в управлінській теорії і теорії стратегії підприємства. Ціль як системоутворюючий фактор є основою аналізу в теоріях поведінки підприємства і присутня в усіх концепціях.

3. Підприємства зрілої ринкової економіки і підприємства трансформаційної економіки відрізняються рівнем зрілості системоутворюючих факторів, але їх глибинна сутність схожа. Відсталість матеріально-технічної бази підприємств перехідної економіки, неструктурованість відносин власності, а, отже, недостатній розвиток відносин всередині підприємства, відсутність стратегічних підходів до розвитку підприємств, консерватизм організаційних форм, неможливість ранжування цілей та встановлення дійсних мотивів працівників стримують розвиток підприємств і не дають їм можливості відігравати власну роль у формуванні ринкової економіки.

4. Різноманітність структур і використовуваних стратегій підпримствами обумовлена унікальністю сукупності чинників, що вплинули на вибір організаційного розвитку. До них відносяться: інституціональне середовище, специфічність активів, модель трансформації економіки, модель регіонального розвитку, ринкова структура, правове забезпечення діяльності. Відмінності стосуються не лише структури, але і цільової функції, і взаємовідносин всередині підприємства. Основними характеристиками підприємства перехідного типу є розмитість організаційних меж підприємств, невідповідності формальної та реальної структури власності, формування структури виробничих зв’язків на основі збереження існуючих раніше відносин із партнерами в силу дуже високих трансакційних витрат на укладання контрактів із новими партнерами та етичних норм директорського корпусу, що продовжують існувати протягом трансформаційного періоду.

5. Еволюція організаційних структур підприємства відбувається в напряму від унітарної структури до мультидивізіональної, що поступово перетворюється на пануючу модель організації управління підприємством. Це пояснюється тим, що вона дає змогу децентралізувати управління на основі посилення координації та контролю.

Однак підприємства перехідної економіки майже не використовують цю сучасну структуру управління. Лише в структурі управління спільних підприємств відбуваються деякі прогресивні зміни, впроваджуються елементи дивізіональної структури, що позитивно відображається на результатах їх діяльності.

6. Взаємозв’язок між системоутворюючими факторами підприємства, як внутрішнім і ринковою структурою як зовнішнім середовищем підприємства, проявляється в його організаційній формі. Сучасний рівень розвитку продуктивних сил, перш за все, комп’ютеризація породжує унікальне явище, коли традиційна форма підприємства руйнується, в деяких галузях зникає необхідність в трудовому колективі, оскільки існують підприємства без працівників, відроджується робота “на дому”, на перший план виходять компетенції підприємства, його організаційний капітал. Нові організаційні форми підприємств розвиваються, виходячи із закономірності їх розвитку в ході вирішення дилеми між масштабом виробництва та витратами контролю. Дана закономірність формулюється як “розсипання” (атомізація) підприємств у ході екстерналізації функцій, що стримують розвиток основних компетенцій підприємств.

7. Аналіз функціонування підприємств в умовах трансформаційної економіки свідчить про те, що траєкторія їх розвитку залежить від цілого ряду внутрішніх і зовнішніх чинників, а напрям їх розвитку – це сучасне підприємство. Незважаючи на домінування акціонерних підприємств у структурі економіки України, їх ефективність залишається на низькому рівні. Відсутність залежності між приватною формою властності і ефективним функціонуванням підприємств є закономірною, оскільки до приватизації були спочатку залучені низькорентабельні та збиткові підприємства, а приватизація важливих для економіки підприємств не була чітко обгрунтована, відбувалася з різного роду перекрученнями, порушеннями законодавства і утисками інтересів суспільства, тому вона не дала бажаних результатів.

8. Зростання ефективності підприємств залежить від моделі трансформації економіки та від раціональних взаємовідносин підприємств і держави. Їх передумовою є чітко визначені права, пов’язані з повною відповідальністю майном за взяті зобов’язання. В умовах трансформаційної економіки, де панівною є рекомбінована власність, цей принцип майже не реалізується, оскільки головною ознакою рекомбінованої власності є розмитість меж між приватною і державною власністю. Тому держава не може встановити ефективний контроль над підприємством, а підприємство не має реальної економічної самостійності. Поетапний перехід до нової моделі взаємовідносин між державою і підприємством включає:

– створення механізму виведення підприємств з економічного процесу;

– створення рамкових умов, що будуть заохочувати до заснування нових підприємств, а також ліквідація регламентацій, що протидіють цьому процесу;

– скасування більшості державних пільг для окремих галузей;

– підвищення прозорості державної діяльності та інформаційного змісту ринкових сигналів (цін) шляхом сприяння розвитку конкуренцій на окремих ринках і викриття зловживання ринком;

– поліпшення організації управління державними корпоративними правами та громадського контролю за його здійсненням.

9. Перехід до ринкової економіки означає кардинальну зміну характеру взаємовідносин між підприємствами. Факторами, що протидіють налагодженню нових форм відносин між ними, виступають нерозвиненість ринкової інфраструктури, недостатнє оволодіння методами маркетингової політики, повільність прийняття та низька ефективність реалізації арбітражних рішень із господарчих спорів, важкий фінансовий стан багатьох підприємств.

Адаптація підприємств до існуючих умов відбувається в двох формах. Пасивна включає бартер, скорочення обсягу випуску продукції, скорочення асортименту. Активна форма – пошук нових постачальників, організація виробництва сировини та матеріалів на своєму підприємстві, інвестиції у розвиток підприємств-постачальників. Поки що переважають пасивні заходи, але тенденції і перспективи розвитку підприємств пов’язані з розширенням застосування активних.

10. Рівень розвитку та ступінь зрілості системоутворюючих факторів українських підприємств значно нижчі у порівнянні з підприємствами ринкового типу. Більшість українських підприємств характеризується відсталою матеріально- технічною базою, високою часткою основних виробничих фондів, відсутністю інновацій, відсталою технологічною структурою інвестицій, що обумовлює відповідні відносини у трудовому колективі, низьку культуру контрактних відносин та низький рівень організаційного розвитку. Впровадження нових організаційних форм і структур на більшості українських підприємств є передчасним, оскільки рівень концентрації виробництва на них низький, а невеликі підприємства без підтримки великих не можуть забезпечувати економічний і технічний прогрес.

11. В умовах трансформаційної економіки особливого значення набувають регіональні чинники розвитку підприємств. Їх використання може відбуватися за допомогою різних теоретичних моделей. Найбільш ефективною з них в сучасних умовах є кластерна модель розвитку, що розкриває об’єктивно існуючий специфічний взаємозв’язок підприємств регіону, які доповнюють одне одного, використовуючи конкурентні переваги регіону і забезпечуючи високий рівень його конкурентоспроможності. Економіку регіону слід розвивати відповідно до теорії кластерів, орієнтуючись на ті сфери і галузі, в яких є успішно функціонуючі підприємства, оскільки сучасна конкуренція залежить від ефективності, а не від доступу до ресурсів чи масштабу індивідуального підприємства.

Проведений аналіз діяльності підприємств дозволяє сформулювати ряд практичних рекомендацій щодо налагодження їх ефективного функціонування.

1. Слід радикально змінити виробничу систему, стимулювати впровадження нових структур та форм підприємств, що передбачає:

– спрямування діяльністі підприємств на зниження витрат і зміну організаційної структури;

– сприяння створенню нових самостійних підприємств, здатних залучати інвестиції;

– здійснення реструктуризації українських великих підприємств, виходячи з теорії стратегічної трансформації, яка передбачає реінжиніринг виробничих процесів, застосування інформаційних технологій, нові методи вимірювання результатів. На цій базі слід будувати інформаційне підприємство, головна перевага якого – професійні компетенції працівників;

– чітке визначення напрямів зростання підприємств. Малі, середні підприємства, спеціалізовані фірми повинні віддавати перевагу внутрішньому зростанню і стратегії, пов’язаній з горизонтальною експансією, економією на масштабі і збільшенні або стабілізації частки ринку. Великі підприємства повинні базуватися на зовнішньому зростанні і стратегії, пов’язаній з вертикальною експансією, інтеграцією постачання та збуту, контролем над філіями.

2. Реструктуризація українських підприємств і впровадження нових організаційних форм можуть бути значно прискорені за рахунок встановлення раціональних відносин між державою та підприємством. Їх доцільно формувати, виходячи з чітко визначених прав власності і знаходження ефективного власника, що передбачає:

створення ринку інформації, демонополізацію ринку об’єктів власності, усунення структурних диспропорцій;

формування культури укладання і дотримання угод.

3. Новостворені підприємства з боку держави повинні підтримуватися істотним зменшенням податкових ставок, а також широкою дерегуляцією. “Старі” підприємства слід реформувати шляхом зміни середовища, в якому вони функціонують. Слід також звільнити більшість підприємств від витрат на утримання соціальної сфери. Підприємства доцільно поставити в такі умови, щоб їм було вигідно приймати ефективні рішення щодо використання суспільних благ.

4. Зростання конкурентоспроможності регіону пропонується забезпечити за рахунок використання кластерної моделі розвитку, яка базується на об’єктивних реально існуючих зв’язках підприємств регіону. В Одеському регіоні застосування цієї моделі може дати значий ефект у сфері морських перевезень, у виноробництві, приладобудуванні, зерновому господарстві, нафтопереробці.

5. Рекомендувати в ході реорганізації підприємств зменшити число підрозділів, що підпорядковані директору, чітко розмежувати функції заступників директора і підрозділів; вивчити реальні інформаційні потоки і побудувати раціональну інформаційну систему, що створює основу для прийняття ефективних рішень; створити підрозділ, що займається змінами і стратегічними рішеннями; переорієнтувати діяльність всіх підрозділів на кінцевого споживача. Підприємства повинні розробити комплексну програму організаційних змін, що є складовою єдиної програми реструктуризації, і передбачає навчання персоналу відповідним методам роботи в період введення організаційних інновацій.

6. Забезпечити запровадження у вищих навчальних закладах України на економічних спеціальностях навчального курсу “Теорії підприємства”.

Публікації автора:

Монографії

1. Горняк О. В. Концепція підприємства в перехідній економіці: – Одеса: Астропринт, 1999. – 164 с. (10,25 д. а.)

2. Богйон Ги, Горняк О. В. Проблемы создания малых предприятий (на примере Украины и Франции). – Одесса: Астропринт, 1998. – 112 с. (6,51 д.а.) (автору належать підрозділи 8-12 першого розділу, розділи 2 – 5, 7, 8 (3,26 д.а.) (с. 18–70, 91–106)).

3. Індустріальна економіка: теорія, фірма, регіон. – Одеса: КП ОМД: 2002. – 315 с. (автору належить розділ 2. “Природа фірми у ринковій економіці”. – С.87–186; 5, 8 д.а.)

Посібники

4. Доленко Л.Х., Горняк О.В. Економіка підприємства. Навчальний посібник. Одеса: Астропринт 2001. – 512 с. (28,2д.а.), (особисто здобувачу належить 14д.а.). Рекомендовано Міністерством освіти і науки (№14/11.2. – 1939 від 25.10. 2002р.)

5. Богйон Ги, Горняк О.В., Доленко Л.Х. Экономика предприятия. Учебное пособие. В 2-х част. – Одесса: Астропринт, 1998. Ч. 1. – 101 с. (6,5 д.а.) (особисто здобувачу належать розділи І, ІІ, ІV – 1,5 д.а.); ч. ІІ – 188 с. (10,93 д.а.) (особисто здобувачу належать розділи ІХ – ХІ – 3 д.а.).

Статті у наукових фахових виданнях

6. Горняк О. В. Розвиток організаційних структур сучасного підприємства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 107 – 109 (0,3 д.а.)

7. Горняк О. В., Крыжановская С.С. Совершенствование материального стимулирования как важнейшей функции закона распределения по труду // Вопросы политической зкономии. – 1988. – № 196. – С. 14-20 (особисто здобувачу належить 0,25 д.а.) (особистий внесок: розроблено механізм мотивації виробників)

8. Горняк О. В. Основні тенденції розвитку сучасного підприємства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – № 4. – с. 62 – 69. (0,7 д.а.)

9. Горняк О. В. Некоторые особенности организации и управлення предприятием в современных условиях. // Научные труды ЭПФ ОНУ: Рыночная зкономика: современная теория и практика управления – Одесса: Наука и техника, 2003. – С. 133 – 146. (1,2 д.а.)

10. Горняк О. В., Доленко Л. X. Створення сучасних структур управління підприємством // Экономические инновации. – 1999. – Вып. 4. – С. 171–172. (0,2 д.а.) (особисто здобувачу належить 0,1 д.а.)(особистий внесок: обгрунтована поява нових форм підприємств, що здатні автоматично пристосовуватись до змін у ринкових структурах)

11. Горняк О. В. Модель підприємства як системи, що розвивається // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 2. – С. 144 – 150.(0,6 д.а.)

12. Горняк О. В. Екстерналізація як основа еволюції підприємства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 4. – С. 208 – 211. (0,4 д.а.)

13. Горняк О. В. Формування сучасної теорії підприємства // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 3. – С. 136 – 140. (0,3 д.а.)

14. Горняк О. В. Суспільні блага і наслідки діяльності підприємств // Вісник Східноукраїнського університету – 2000. – № 4 (26). – Ч. II. – С. 52 – 56 (0,25 д.а.)

15. Горняк О. В. Роль альянсів у світових інтеграційних процесах // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2000. – № 15. – Ч. 5. – С. 161 – 165 (0,6 д.а.)

16. Горняк О. В. Формування сучасної моделі підприємства в регіоні // Сборник научных трудов Донецкого национального университета. – 2001 – Ч. II. – С. 322 – 324. (0,2 д.а.)

17. Горняк О. В. Аналіз теорії і практики діяльності підприємства з точки зору трансакційних витрат //Вісник Київського національного торгівельно – економічного університету. – 2001. – № 1. – С. 135 – 140. (0,4 д.а.)

18. Горняк О. В. Методологічні засади формування моделі розвитку підприємства в регіоні // Экономические инновации. – 2001. – № 10. – С. 195 – 198. (0,2 д.а.)

19. Горняк О. В. Шляхи соціально-економічної трансформації українських підприємств // Вісник соці.-екон. досліджень. – Одеса: ОДЕУ. – 2001. № 8. – Ч. 2 – С. 95-98 (0,5 д.а.)

20. Горняк О. В. Цілі підприємства як його системоутворюючий фактор // Экономические инновации. – 2001. – № 12 . – С. – 160 – 168. (0, 55 д.а.)

21. Горняк О. В. Роль підприємств у забезпечені конкурентних переваг регіону // Держава та регіони. – 2002. – №2 . – С. 80 – 88 (1 д.а.)

22. Горняк О. В. Методологічні засади формування взаємовідносин держави та підприємства в перехідній економіці // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Випуск 111. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 35–45 (0,7 д.а.)

23. Горняк О.В. Москаленко Е.М. Социально-экономическая зффективность производственных обьединений // Организация и планирование народного хозяйства. – 1983. – № 70. – С. 44–49 (здобувачу належить 0,25 д.а.) (особистий внесок: розроблена система показників соціально-економічної ефективності виробничих об’єднань).

24. Горняк О.В. Напрямки та чинники розвитку сучасного підприємства // Актуальні проблеми економіки. – 2002. – №6. – С.35-40 (0,6 д.а.)

25. Горняк О.В., Мужайло В.Д. Особливості інституціональних умов діяльності підприємств у перехідній економіці // Економіка: проблеми теорії та практики/ Зб. наук. праць. Вип. 163 – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 32-41( 0,65 д.а.)(особисто здобувачу належить 0,35 д.а.)(особистий внесок: проаналізовано вплив інституціонального середовища на діяльність підприємств, обгрунтована необхідність активної поведінки підприємства на ринку)

26. Горняк О.В. Конкурентоздатність організаційних структур підприємства в умовах глобалізації економіки // Экономические инновации. – Вып. 15. – 2003. – С. 61-67 (0,5 д.а.)

27. Горняк О.В. Трансформація цілей та стратегії підприємств у перехідний період// Вісник соц.-екон. досліджень. – Одеса: ОДЕУ, 2003. – № 15. – С.61–65 (0,5 д.а.)

28. Горняк О.В. Стратегія організаційного розвитку підприємства при невизначеності зовнішнього середовища// Стратегія економічного розвитку України. – К.: КНЕУ. – 2003. – № 14. – С.186–189 (0,45 д.а.)

29. Горняк О.В., Челова М.Б. Полюси росту як модель інвестиційної стратегії регіонального розвитку.// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Вип. 190. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Т.1. – С. 181–185. (0,3 д.а.) (ососбисто здобувачу належить 0,2 д.а.)(особистий внесок: розкриття механізму дії полюсів росту).

30. Горняк О.В. Вплив концентрації на зміни в організаційній структурі сучасного підприємства.// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Вип. 191. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Т.2. – С. 565–573 (0,6 д.а.)

Депоновані рукописи

31. Горняк О. В. Механизм стимулирования в условиях производственного самоуправления. – Депонировано в ИНИОН АН СССР, № 35002. 8.08.1988. – 1 д.а.

Публікаціі в інших наукових виданнях

32. Горняк О.В. Экономика предприятия. Уч.-мет. разработка курса. – Одесса: Астропринт, 1997. – 72с. (5,3 д.а.)

33. Горняк О.В. Економічна історія України. Учбово- методична розробка курсу. – Одесса: Астропринт, 1996. – 100с. (6,5д.а.).

34. Горняк О.В. Международные экономические отношения. Курс леций для студентов экономических специальностей. – Одесса: Астропринт, 1998. – 164с. (9,5 д.а.)

35. Горняк О.В. Принципи створення нових підприємств в умовах перехідної економіки // Материалы Всеукр. международ. науч-практ. конференции. – Симферополь: Крымс. акад.природохран. и курорт.стр., 2000. – С. 53–55 (0,25 д.а.)

36. Горняк О.В. Роль підприємств у регулюванні трансформаційних процесів // Материалы Всеукр. межвуз. науч – практ. конференции. – Симферополь: Крымс. акад.природохран. и курорт.стр., 2000. – С. 97– 100. (0,3 д.а.)

37. Горняк О.В. Инвестиционная деятельность предприятия в условиях переходной экономики // Мат. міжнарод.–наук конференції Кап-Дай лютий – червень 1998, Франція – Одеса: Астропринт. – 1998. – С. 26–28 (0,25 д.а.)

38. Горняк О.В. Теорія фірми в економічній науці // Матеріали міжнарод. наук.-практич. конференції: в 3-х ч. – ч. 3. – К.: КТЕУ, 2000. –– С.64–66 (0,25 д.а.)

39. Горняк О.В. Особливості методики викладання спецкурсу “Теорії фірми” для магістрів з економіки//. Матеріали міжнарод. наук.-практ. симп. “Розповсюдження інновацій з економіки сталого розвитку”. – Донецьк: Дон.ДУЕТ, 2001. – С.79–82 (0,3 д.а.)

40. Горняк О.В. Реформування промислових підприємств в Україні: проблеми та перспективи // Мат. міжнарод. конф. “Глобалізація економіки: нові можливості чи загроза людству” – Донецьк: Дон.ДУЕТ, 2001. – С. 135–138 (0,3 д.а.)

41. Горняк О.В. Особенности действия социальных факторов производительности труда на предприятии// Материалы Межвуз.науч.-практич. конференции. – Одесса: Астропринт, 1991 (0,2 д.а.)

42. Горняк О.В. Влияние организационной структуры производства и управления на ускорение научно- технического прогресса. //Материалы республиканской научной конференции. – Донецк: Дон. Гос. ун-т,1989. – С. 129–131 ( 0,2 д.а.)

43. Горняк О.В. Методика подготовки проблемного семинарского занятия. //Материалы межвуз. науч.-метод. конференции. – Днепропетровск: Днепр.горн.ун-т., 1985 ( 0,2 д.а.)

44. Горняк О.В. Некоторые аспекты интенсификации семинарских занятий. // Мат. науч.-метод. конференции. – Киев: КГУ, 1987. ( 0,2 д.а.)

45. Горняк О.В. Экономика социалистического предприятия. Хоз расчет. Метод. разработка. – Одесса: ОДУ, 1988 (1 д.а.)

46. Горняк О.В. Развитие производственного самоуправления в основном хозрасчетном звене экономики. // Матер. Всесоюз. науч.-практ. конференции. – Березники: Перм.политехн.ин-т., 1988 (0,2 д.а.)

47. Горняк О.В. Производственное самоуправление трудовых коллективов в новых условиях хозяйствования. // Мат. Всесоюз. науч.-практич. конференции. – Березники: Перм.политехн.ин-т., 1990 (0,2 д.а.)

48. Горняк О.В. Кутузова Н.Г., Шиманович В.Г. Расширение самостоятельности и рост ответственности трудового коллектива в реализации его основных задач. // Мат. республ. науч.- практич. конференции. – Одесса: ОДУ, 1988. С. 20-22. (0,2 д.а.) (особисто здобувачу належить 0,07 д.а.)(особистий внесок: виявлення чинників зростання самостійності трудових колективів).

49. Горняк О.В., Бекова В.В. Некоторые аспекты интенсификации семинарских занятий по политической экономии. // Мат. республ. науч-метод. конференции. – К.: Вища школа, 1987. – С. 62-63 (0,2 д.а.) (особисто здобувачу належить 0,1 д.а.)(особистий внесок: посилення ролі семінарських занять та напрями їх інтенсифікації)

50. Горняк О.В., Кулаженко С.И. Некоторые социально-экономические проблемы занятости молодежи в условиях хозрасчета. // Материалы научной конференции. – Одесса: ОДУ, 1990. (0,2 д.а.) (особисто здобувачу належить 0,1 д.а.)(особистий внесок: вплив госпрозрахунку на зайнятість молоді)

51. Горняк О.В. Взаимосвязь политической экономии со специальными дисциплинами в процессе гуманитаризации образования. // Мат. регион. науч.-метод конференции. – Одесса: ОДУ, 1991 (0,2 д.а.)

52. Горняк О.В. Экономические идеи либералов на Украине в конце 19 века. //Мат. науч.-метод. конференции. – Одесса: ОИНХ, 1992 (0,2 д.а.)

53. Горняк О.В. Необходимость формирования новой экономической культуры. // Мат. междунар. науч.- практ. конференции. – Одесса: ОИНХ, 1992 (0,2 д.а.)

54. Горняк О.В., Суховська С.В. Использование опыта проведения денежных реформ для преодоления современной инфляции в Украине // Материалы науч.-метод. конференции. – Одесса: ОИНХ, 1994. (0,2 д.а.) (особисто здобувачу належить 0,1 д.а.)(особистий внесок:узагальнення досвіду проведення грошових реформ)

55. Горняк О.В., Суховская С.В. Максимізація економічних задач в економічних процесах. // Мат. Всеукр. наук.-методич. конференції. – Одеса: ОИНХ, 1993 (0,25 д.а.) (особисто здобувачу належить 0,12 д.а.)(особистий внесок: особливості задач на максимізацію і сфери їх застосування в економіці).

56. Горняк О.В. Закономірності функціонування підприємств у трансформаційній економіці //Мат. Всеукр. наук.-практ.конференції. Т.1. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2003. – С.30–32 (0,25д.а.)

57. Горняк О.В., Челова М.Б. Полюси росту як модель інвестиційної стратегії регіонального розвитку.// Мат. Всеукр.наук.-практ. конференції Інвестиційні стратегії сталого розвитку”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 28-29 (0,2 д.а.) (особисто здобувачу належить 0,1 д.а.) (особистий внесок: розробка складових механізму полюсів росту для трансформаційної економіки).

58. Горняк О.В. Концентрація виробництва як чинник розвитку сучасних підприємств// Мат. ІІ Всеукр.наук.-практ. конференції. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. – 2004. – С.14-16 (0,25д.а.)