1. Стале сільське господарство передбачає стабільне нарощування обсягів виробництва для досягнення продовольчої безпеки країни та розширення експортного потенціалу галузі, забезпечення населення доступними за ціною продуктами харчування високої якості, прибутковість, сприяння розвитку сільських територій і збереження навколишнього середовища як для теперішніх так і для майбутніх поколінь. 2. У теоретико-методологічному плані важливе місце у дослідженні проблеми сталого розвитку має з`ясування співвідношення понять «сталий розвиток» та «стабільний розвиток». Вважаємо, що стабільний розвиток, кількісна оцінка якого здійснюється визначенням міри коливань показників динамічного ряду, є важливою, але лише однією із складових більш широкого поняття «сталий розвиток». 3. Протягом останніх 50-ти років (1958-2007рр.) найбільш стабільним з точки зору коливань показників виробництва сільськогосподарських культур був період 60-80-их років минулого століття, коли врожайність та обсяги виробництва усіх культур поступово зростали. Період 1991-2007 рр. характеризується зниженням рівня врожайності, посиленням її варіації та хаотичними змінами посівних площ, що відображається у коливаннях валових зборів. Коливання врожайності мають циклічний характер, що підтверджено дослідженнями з використанням декількох статистико-математичних методів. Встановлено, що врожайність озимої пшениці у Запорізькій області коливається з періодичністю близько 17 років, соняшнику – 19 років. 4. Нестабільність виробництва сільськогосподарської продукції створює перешкоди на шляху формування стабільного агропродовольчого ринку України. Так, у роки з недостатньою пропозицією зерна (1996, 2000, 2003, 2007) ціна його реалізації підвищилася майже удвічі порівняно з попередніми роками. Відповідно великий урожай (2001, 2004, 2005, 2008 рр.) спричинив падіння цін та, як наслідок, низьку рентабельність виробництва. Для аналізу аграрного ринку доцільним вважаємо використання методу ковзних очікувань, який дозволяє прогнозувати ціни реалізації з високою вірогідністю. 5. Для характеристики стану та розвитку землеробства варто використовувати систему індикаторів сталого розвитку галузі, яка охоплює економічний, екологічний і соціальний аспекти. Інтегральний індекс сталості, розрахований по підприємствах Півдня України, показав зниження рівня сталості порівняно з базисним 1990 р.: у 1995 р. – на 30,7%, у 2000 р. – на 47,8%, у 2007 р. – на 52,8%. Диференціація адміністративних районів Запорізької області виявила значну залежність рівня сталості землеробства від зональних особливостей. 6. Розвиток тваринництва виконує не тільки важливі екологічну та соціальну функції, а й слугує своєрідним стабілізаційним чинником завдяки взаємокомпенсації коливань галузей рослинництва та тваринництва. У роки, не сприятливі за погодними умовами для вирощування зернових, існує вірогідність недобору врожаю соняшнику, недоотримання молока, м`яса ВРХ і свиней, оскільки відхилення від тренда їх продуктивності дуже близькі. Для запобігання ризику недобору валової продукції, доцільно разом з зерновими культурами вирощувати овочі та картоплю, розвивати птахівництво. 7. Раціональне співвідношення площ посіву зернових культур, сформоване за принципами біологічної взаємокомпенсації, дозволить зменшити ймовірність значних (30%) недоборів урожаю до одного разу за сім-вісім років. Доцільним є співвідношення площ озимої пшениці й ярого ячменю у пропорції 54,5 : 45,5%, до того ж економічно вигідне для підприємства. Розширення площ під кукурудзою на зерно за рахунок озимої пшениці й ярого ячменю збільшить стабільність виробництва та покращить економічний стан підприємства. 8. Дослідженнями в умовах Запорізької області та Німеччини доведено, що підвищення рівня інтенсивності виробництва супроводжується поступовим зниженням коливань урожайності сільськогосподарських культур. Аналіз економічної ефективності вирощування озимої пшениці за різними рівнями інтенсивності показав, що надмірна інтенсивність виробництва, поряд з екологічним навантаженням на агроекосистеми, є економічно невигідною. 9. Аналіз агрометеорологічних показників Півдня України за період 1958-2007 рр. виявив помітні зміни клімату, які підвищують коливання урожайності. Багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз впливу агрометеорологічних показників на врожайність показав, що між ними існує зв’язок високої та середньої тісноти по окремих культурах. | 