1. Лексика української мови поділяється на дві групи слів, які вступають між собою в певні опозиції. До першої групи належать загальновживані, стилістично нейтральні (міжстильові), активні на певному етапі розвитку мови лексичні одиниці, що вживаються усіма носіями мови без обмежень, у будь-якому різновиді мовлення. Другу групу репрезентують марковані слова, обмежені з певних причин у функціонуванні й протиставлені своїми диференційними ознаками активному, загальновживаному, стилістично нейтральному номінативному складу мови. Марковані лексеми несуть супровідну, додаткову інформацію (до лексичного й граматичного значення) про сфери вживання, часову віднесеність та функціонально-стилістичне використання лексичних одиниць. 2. Дослідження стилістичної кваліфікації лексичних одиниць сучасної української мови на матеріалі аналізу лексикографічних стилістичних позначень, коментарів, цитат-ілюстрацій, тлумачень, що використовуються в нормативних словниках, зокрема в СУМі, дає можливість за певними ознаками об’єднати марковані слова й виокремити такі їх групи: 1) за належністю до певних функціональних стилів і наявністю емоційно-експресивного забарвлення – стилістично марковані. Ця група охоплює найбільшу кількість лексичних одиниць. У її складі виділяються функціонально марковані лексичні одиниці, що співвідносяться з функціональними стилями української мови, та конотативно марковані слова, що не тільки називають певні явища, поняття й реалії, а й певним чином характеризують їх, відображають емоційне, експресивне, оцінне ставлення людей до названого; 2) з погляду історичної перспективи – хронологічно марковані; 4) за ознакою віднесеності лексичних одиниць до словникового запасу певних соціальних груп людей – соціально марковані; 5) комбіновані марковані – лексеми, у семантичних структурах яких об’єднано значення, що належать до різних груп маркованої лексики. 3. Активна взаємодія екстра- й інтралінгвальних чинників сприяє розширенню та збагаченню словникового складу української мови та його функціональному перегрупуванню. Досліджувані джерела переконливо засвідчують, що в сучасній українській літературній мові останніх десятиліть відбуваються два протилежні процеси: переміщення значної кількості маркованих лексичних одиниць із периферії лексико-семантичної системи (стилістично, територіально, хронологічно, соціально маркованих) до її ядра й одночасно пересування на периферію мовного вжитку неактуальних лексичних номінацій (здебільшого функціонально й конотативно маркованих слів, так званих радянізмів, радянських ідеологем, що позначали властиві радянському суспільству реалії, явища й поняття, та окремих хронологічно маркованих лексичних одиниць). Актуалізація маркованих слів у сучасній українській мові пов’язана з різними за своєю природою тенденціями: прагненням до інтелектуалізації мови, що зумовлює активне вживання книжної стилістично маркованої лексики (як функціонально, так і конотативно забарвленої: економічної, суспільно-політичної, юридичної, медичної, спортивної, військової, конфесійної), з одного боку, та посиленою увагою до лексики, яка є засобом національної ідентичності й самобутності (територіально маркованої (в основному слів, характерних для західноукраїнської мовної практики та мови української діаспори), хронологічно маркованої й розмовної функціонально забарвленої (з ознаками своєрідної фонетичної, морфологічної та словотвірної будови української мови), з другого боку. Останнім часом спостерігаються й негативні тенденції до надмірної лібералізації та демократизації літературної норми, до „орозмовлення” української літературної мови, у зв’язку з чим почали активно вживатися соціально, конотативно й функціонально марковані колоквіальні лексичні одиниці. На активізацію слів, обмежених у вживанні, певною мірою впливає зміна мовних смаків і мовна мода. Результати процесів актуалізації й пасивізації вже частково відображено в сучасних лексикографічних працях: деякі актуалізовані на сучасному етапі марковані лексичні одиниці кодифікуються без обмежувальних ремарок (відбувається нейтралізація маркованих лексем), а ті, що перемістилися до пасивного словника, здебільшого репрезентовано зі стилістичними позначеннями (простежується перехід до хронологічно маркованої лексики). 4. Відомо, що в періоди різких соціальних перетворень спостерігаються інтенсивні пошуки необхідних назв для позначення явищ, реалій, процесів та понять, що з’являються й поширюються в суспільстві. Одним із способів номінації є використання переорієнтованих слів, тобто лексем, які вживалися в українській мові для позначення зарубіжних, найчастіше західних і дореволюційних денотатів. Зіставлення тлумачень слів у лексикографічних кодексах часів Радянського Союзу та сучасних лексикографічних праць уможливило виявити ці зміни. Відсутність у тлумаченнях посилань „у імперіалістичних державах”, „у капіталістичних країнах”, „у буржуазних країнах”, „в ряді країн”, „у буржуазному суспільстві”, „у царській Росії” та ін. є свідченням того, що слова переосмислилися щодо сучасних реалій і позначають характерні для нинішньої ситуації явища й поняття. Процеси денотативної переорієнтації охопили хронологічно й стилістично (функціонально й конотативно) марковані лексичні одиниці, які позначають економічні, суспільно-політичні, наукові явища й поняття, а також слова, що є назвами реалій і понять зі сфери освіти, навчання, виховання, культури, побуту. Одночасно відбувається й інший процес – поступове звільнення конотативно маркованих лексем від штучно прищеплених (унаслідок ідеологізації в радянський період) несхвальних, негативних або позитивних, схвальних конотацій та перехід їх до функціонально маркованої чи нейтральної лексики. Деякі марковані слова внаслідок дії процесу деідеологізації змінили конотативний негативний чи позитивний статус на кардинально протилежний. Про зміну конотативного статусу свідчить відсутність (чи з’ява) у сучасних лексиконах оцінних слів: „буржуазний”, „реакційний, „прогресивний”, „капіталістичний”, „соціалістичний”, „комуністичний”, „ідеалістичний”, „матеріалістичний” тощо. 5. Порівняльний аналіз лексикографічних праць української мови, що виходили друком упродовж ХХ – на початку ХХІ ст., засвідчує стійку тенденцію до зміни значень маркованих лексичних одиниць. Модифікації семантичних структур маркованих лексем зумовлені як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками й виявляються в процесах ускладнення та спрощення семантичної структури, розвитку й зникненні омонімії, модифікації значення через субституцію. Здебільшого ці семантичні трансформації значеннєвого наповнення слів не відбуваються автономно, а поєднуються з іншими семантичними й стилістичними перетвореннями. Трансформація значеннєвого обсягу лексичних одиниць – виразний показник динаміки в мові. 6. Продуктивним видом розвитку семантики маркованих слів є процес ускладнення семантичної структури. Семантичних модифікацій, унаслідок яких постали нові значення чи відтінки значень, найчастіше зазнають марковані лексичні одиниці, актуальні й важливі на певному етапі розвитку суспільства. Процеси ускладнення семантичної структури характерні для всіх груп маркованих слів, однак найактивніше вони відбуваються в книжних функціонально й конотативно маркованих лексемах, що функціонують у науковому, офіційно-діловому, публіцистичному, конфесійному стилях сучасної української мови, та хронологічно маркованих лексичних одиницях. Найпродуктивнішим різновидом лексико-семантичної деривації є метафоризація. Розвиток лексичних значень маркованих слів відбувається і за рахунок метонімічних переносів. Метонімічні відношення найбільш характерні для функціонально маркованої лексики, що становить термінологію певних галузей суспільної діяльності. Під час аналізу виявлено, що на основі цього виду перенесень здебільшого з’являються значення, які вживається в тій самій терміносистемі або в терміносистемах інших галузей знань. Досить продуктивні перенесення на основі суміжності й для соціально маркованих лексичних одиниць. Ускладнення семантичної структури слів зазвичай супроводжується різнотипними семантичними й стилістичними модифікаціями: процесами розширення або звуження значеннєвого обсягу лексеми, термінологізації, ретермінологізації або детермінологізації спеціальних слів. З’ява нового значення може зумовити аутування (вилучення) з семантичної структури лексичної одиниці неактуальних застарілих значень або до перегрупування його ЛСВ. 7. Досить активний в українській літературній мові процес архаїзації ЛСВ, однак порівняно з кількістю неосемантів, що розвинулися в маркованих лексичних одиницях, лексем, що зазнали спрощення семантичної структури, значно менше. Особливо активно цей процес проходить у хронологічно й територіально маркованих лексичних одиницях, проте такі зміни характерні й для інших груп слів, обмежених у функціонуванні. Зменшення кількості значень відбувається за рахунок вилучення з семантичної структури одного або кількох ЛСВ. У результаті спрощення семантичної структури зазвичай звужується і семантичний обсяг лексеми. В окремих випадках цей процес супроводжується такими семантичними модифікаціями, як розширенням семантичного обсягу, інтродукцією нового значення, перегрупуванням ЛСВ у семантичній структурі, об’єднанням кількох значень в одне. 8. Під час зіставлення словників різних темпоральних зрізів виявлено значну кількість омонімів, які належать до маркованої лексики. Лексикографічні праці кодифікують комбіновані омонімічні слова, що репрезентують різні групи лексики, обмеженої у функціонуванні, та частково марковані омоніми, серед яких один – загальновживане слово, а інший – марковане. Розвиток омонімії в маркованих лексичних одиницях відбувається шляхом трансформації семантичної структури слова, що вже функціонує в мові, та творення нових слів. На основі зіставлення лексикографічних джерел простежується й зворотний процес – зникнення омонімії в маркованих лексичних одиницях унаслідок злиття семантичних компонентів омонімічних слів в одній семантичній структурі та вилучення з лексикографічних реєстрів одного з омонімів, не тільки хронологічно, а й стилістично, територіально чи соціально маркованого. У процесі функціонування деякі марковані слова повністю або частково втратили своє значення й закріпилися з новим, відмінним від того, що вживалося раніше. 9. Дослідження змін у семантичному наповненні й функціонуванні маркованої лексики сучасної української мови на матеріалі аналізу лексикографічних праць виявило взаємозв’язок і взаємозумовленість цих процесів. Значна частина лексичних одиниць, зазнавши певних семантичних модифікацій, змінила сферу свого вживання, а зміщення у функціонуванні слів переважно спричинили перебудову їх семантичних структур. Порівняльний аналіз лексикографічних джерел засвідчив і стилістичні процеси, що відбуваються в маркованій лексиці: нейтралізацію маркованих лексем, обмін між множинами маркованих слів, переміщення до розряду комбінованої маркованої лексики (у результаті розвитку неосемантів, що належать до різних груп слів, обмежених у вживанні) та частково маркованих номенів (унаслідок з’яви загальновживаних, стилістично нейтральних лексичних значень та нейтралізації окремих ЛСВ). 10. Зміщення семантичного наповнення, зміни у вживанні й стилістичній кваліфікації маркованих лексичних одиниць свідчать про повновартісні функціональні можливості української мови. Лексико-семантичні й стилістичні процеси, що відбуваються в українській мові, як і в інших мовах, безперервні, бо мова – динамічна система, вона постійно змінюється, розвивається, вдосконалюється як у своїй структурній організації, так і в плані змісту, адаптується до нових запитів, потреб та соціальних умов, у яких перебуває суспільство та мовці. Результати проведеного дослідження дають змогу прогнозувати тенденції змін у значеннєвому наповненні й функціонуванні різних груп слів і можуть стати підґрунтям для подальшого вивчення семантичних і стилістичних модифікацій лексичного складу української мови. |
