В дисертації теоретично обґрунтовано нове практичне рішення діагностики та покращення лікування завдяки розробці та впровадженню методу діагностики гострого одонтогенного остеомієліту визначенню показань до остеоперфорації та метода динамічного догляду в процесі лікування. 1. При гострому одонтогенному остеомієліті значно порушується кровопостачання кісткової тканини, ступінь порушень при цьому визначається важкістю патологічного процесу і його поширеністю. 2. Найбільш простими і надійними способами дослідження кровонаповнення тканин є реографія і порівняльна імпедансометрія, використання яких в комплексі діагностичних заходів дозволяє на ранніх стадіях розвитку патологічного процесу оцінити глибину змін в кістковій тканині і прогнозувати подальшу течію захворювання, а також проводити динамічне спостереження за змінами регіонарної гемодинаміки в процесі лікування гострого одонтогенного остеомієліту. 3. Дослідження гемодинаміки в області виходу щелепних артерій з кістки через ментальний отвір дозволяє на найбільш ранніх етапах розвитку патологічного процесу в кістковій тканині проводить діагностику гострого одонтогенного остеомієліту і, відповідно, адекватні лікувальні заходи. 4. При легкому перебігу гострого одонтогенного остеомієліту амплітудні показники реограми (при розташуванні вимірювальних електродів в області ментального отвору) хворої сторони зменшуються на 25 % проти показників здорової, при середній тяжкості – на 55 %, при важкому перебігу захворювання – на 74 %, що є показанням до проведення остеоперфорації і внутрикісткового лаважу з послідуючим введенням антибіотиків та гепарину. 5. Наявність кореляційної залежності тесту з внутришкіряним введенням правцевого анатоксину та показників імунограми дозволяє використовувати данні дослідження поряд з імунологічними для виявлення здатності організму до формування типу запальної реакції при гострого одонтогенного остеомієліту. Тяжкий перебіг хвороби з великим пошкодженням тканин, що втягнені у гнійно-некротичний процес, виникає у хворих з еритемою на місті введення антигену завбільшки 39 мм. 6. Видалення причинного зуба не завжди забезпечує створення стоку гною з кісткової тканини при гострому одонтогенному остеомієліті , в зв'язку з цим проведення остеоперфорації нижньої щелепи при важкій формі гострого одонтогенного остеомієліту сприяє нормалізації кровообігу в кістковій тканині і прискорює одужання. 7. Застосування реографії та порівняльної імпедансометрії дозволяє проводити контроль за нормалізацією регіонарної гемодинаміки в процесі лікування гострого одонтогенного остеомієліту нижньої щелепи. При погіршенні показників кровообігу доцільно проведення остеоперфорації. |