У дисертації наведене теоретичне узагальнення концептуальних підходів, наукових гіпотез та сучасних теорій зовнішньої заборгованості у контексті світової фінансової думки, проведено комплексний емпіричний аналіз основних тенденцій формування та особливостей розвитку зовнішньої заборгованості в Україні, що послужило вихідною теоретико-аналітичною базою нового вирішення важливої та актуальної науково-практичної задачі, яка полягає у необхідності розробки боргової стратегії України, яка б відповідала національним інтересам і сприяла б фінансовій безпеці держави. Головні науково-теоретичні та практичні результати дисертації полягають у наступному: в умовах національної економіки, яка динамічно розвивається і вирізняється політичною, економічною та фінансовою стабільністю, ефективними міжнародними зв’язками зовнішню заборгованість (звичайно, у розумних межах) можна розглядати як ефективний інструмент її світогосподарських зв’язків. При цьому кількість не повинна переходити у негативну якість. Під час економічних спадів залучення зовнішніх державних позик перешкоджає різкому падінню сукупного попиту, що має стабілізувати національну економіку; а також забезпечує надходження додаткових ресурсів, що можуть дати поштовх економічному зростанню; надмірна зовнішня заборгованість має негативний вплив на соціально-економічний розвиток держави та її фінансове становище, оскільки призводить до передачі частини національного доходу за межі країни, загострює проблеми з платіжним балансом, сприяє розгортанню валютно-фінансових криз, зумовлює суттєву фінансову (а часто політичну) залежність від країн-рантьє та міжнародних фінансових організацій, негативно впливаючи на національну економічну безпеку та призводячи до загострення критичної боргової залежності. В аналітичному плані проведений комплексний аналіз основних тенденцій формування та особливостей розвитку зовнішньої заборгованості в Україні дав можливість зробити такі узагальнення: політика формування і нагромадження зовнішнього боргу загалом зводиться до “короткострокової тактики латання дір фінансово-бюджетної системи”, а найбільш глибинна причина загрозливого стану зовнішньої заборгованості полягає у намаганнях уряду поєднати дефіцитне фінансування бюджету із жорсткою монетарною політикою держави, спрямованою на подолання інфляційних тенденцій. У результаті зовнішні запозичення виступають індикатором фіскально-монетарних, а не народногосподарських цілей фінансової політики; нагромаджений зовнішній борг – переважно державний, вирізняється нераціональною і неринковою структурою. Це ускладнює управління ним, а малоефективна система зовнішніх запозичень веде до перекладання тягаря з обслуговування і погашення зовнішнього боргу на податкоплатників майбутніх поколінь. У площині нормативно-адміністративного регулювання доцільно: розробити і прийняти Закон України “Про зовнішній борг України” в якому: чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування і погашення зовнішнього боргу; рекомендувати інструментарій управління зовнішнім боргом; законодавчо заборонити надання державних гарантій по іноземних кредитах, оскільки, зазвичай, такого роду кредити не повертаються, а платежі, щодо їх обслуговування, лягають додатковим тягарем на Державний бюджет; реформувати інституції, відповідальні за управління зовнішнім боргом у напрямі концентрації контролюючих функцій, запровадити функціональну структуру з управління зовнішнім боргом. У практичному плані, для забезпечення фінансової безпеки держави, не достатньо лише боргового адміністрування. Необхідно запровадити ефективний менеджмент боргового процесу, розробити і реалізувати на практиці науково обґрунтовану боргову стратегію, яка б відповідала стратегічним національним інтересам, а основні напрями якої повинні бути спрямовані: у короткостроковому періоді – на недопущення фінансової дестабілізації шляхом зменшення пікових виплат і пом’якшення боргового тягаря на бюджет і золотовалютні резерви та створення оптимальної схеми обслуговування зовнішнього боргу на певному часовому інтервалі; у довгостроковому періоді – на уникнення одновекторної фінансової залежності від окремих кредиторів та забезпечення сталого економічного зростання через мінімізацію існуючої державної заборгованості та активізацію й оптимізацію валютно-фінансових потоків неборгового характеру. Вважаємо, що для врегулювання проблеми зовнішньої заборгованості важливо скористатися ринковими методами та задіяти механізми активного управління зовнішнім боргом; створити організаційно-правові передумови застосування інструментів активного управління; започаткувати обмін (своп) боргових зобов’язань держави на акції підприємств, що перебувають у державній власності; ініціювати погашення боргів товарними поставками. У програму конкретних заходів, щодо мінімізації зовнішньої державної заборгованості, варто включити такі як: залучення в країну іноземного приватного капіталу, що дозволить оптимізувати структуру зовнішньої заборгованості; активізувати інвестиційні процеси; скоротити бюджетні витрати на фінансування капіталовкладень; розширити базу для виробництва товарів і послуг; збільшити надходження до бюджету; покращити стан платіжного балансу; створення необхідних економічних і законодавчих умов призупинення “втечі” капіталу з України. Це забезпечить, з одного боку, реалізацію прямої кореляційної залежності між обсягом внутрішніх та іноземних інвестицій, а саме: призупиниться втеча капіталу – збільшаться внутрішні заощадження – відновиться довіра кредиторів – активізується іноземне інвестування. А з іншого боку, вирішиться проблема обслуговування зовнішнього боргу за максимальних розрахунків на найближчі 20 років, а мінімально – на 5 років; підвищення кредитного рейтингу, що сприятиме: мінімізації ризиковості боргових зобов’язань, а відтак здешевленню їх вартості; інвестиційній привабливості, а значить і активізації валютно-фінансових і кредитних потоків; залучення близько 5 – 8 млрд. дол. США і з внутрішніх джерел для фінансування економіки України шляхом випуску внутрішніх позик /казначейських зобов’язань/, деномінованих в іноземній твердій валюті. Такий механізм дозволить активізувати внутрішнє запозичення, підвищити кредитний рейтинг держави, а отже збільшити довіру іноземних інвесторів і знизити процентні ставки при здійсненні зовнішніх запозичень. Враховуючи боргові, фіскальні, монетарні аспекти макроекономічної стратегії держави, розроблено і запропоновано стратегічну редуційну модель прогнозування боргової динаміки у розрізі зовнішньої державної заборгованості. Основний її зміст полягає у прогнозуванні й розрахунку граничнодопустимого сукупного зовнішнього державного боргу, витрат на його обслуговування і погашення, з урахуванням макроекономічних параметрів розвитку економіки. | 