У висновках узагальнені результати дослідження, які можна звести до таких позицій: Розпад радянського блоку відкрив нові можливості для політичних і економічних перетворень у Європі. Тоді як у її західній частині тривав інтеграційний процес, посткомуністичні держави переживали економічну нестабільність, трансформацію економічної та політичної систем. Мета трансформації політичної системи Чеської Республіки полягала у звільненні від системних ознак тоталітарного комуністичного минулого й послідовній демократизації (“європеїзації”) суспільства. Умовно перший період (1990–1992) супроводжувався невизначеністю концепції політичного розвитку та її відривом від інтересів електорату. Другий період (1992–1996) характерний стійкою позицією партій правого спрямування, таких як ГДП, ХДП, ГДА і ХДС-ЧСНП, об’єднаних у правлячу коаліцію при домінуючій ролі консервативної ГДП. Третьому періоду (1997–1998) притаманні сповільнення процесу інтеграції політичних сил, розпад урядової коаліції і розкол ГДП. Дострокові вибори 1998р. ознаменували новий, четвертий період, який засвідчив перемогу чеських соціал-демократів. Незважаючи на характер змін у політичній і, зокрема, партійній системі, орієнтація на Захід стала частиною чеської внутрішньої та зовнішньої політики. Виділяються три етапи становлення зовнішньої політики Чехії після 1989 р. Упродовж першого етапу (1990–1992), який ще називають періодом Громадянського форуму, європейський вибір протиставлявся спадку комуністичного минулого й визначальною стала зовнішньополітична дихотомія “європейський вибір/тоталітаризм”. Із розпадом Чехословацької федерації і появою Чеської Республіки розпочався другий етап (1993–1997), який вніс конструктивні зміни у зовнішню політику. Це був період громадянських демократів, головними ідеалами для яких залишалися європейський вибір, демократія, ринкова економіка та інтеграція до європейських структур. Відбулася заміна дихотомії “демократія/диктатура” на дихотомії “вільна конкуренція – кооперація/протекціонізм – ізоляція” й “інтеграція/дезінтеграція”. З 1998 р. триває третій етап, започаткований у процесі боротьби соціал-демократичної влади Чеської Республіки з економічними злочинами. Основною у зовнішній політиці стала дихотомія “європейський вибір/економічний безлад”. Було запропоновано ввести на законодавчому рівні нові європейські стандарти візової політики для захисту держави від зовнішньої загрози, що засвідчило своєрідну “реанімацію” зовнішньополітичної дихотомії часів холодної війни “Схід/Захід” у нових умовах. Узагальнено всі три етапи можна розглядати у межах дихотомії “європейський вибір/противники європейського вибору”. Основним принципом чехословацької, а згодом чеської зовнішньої політики є відтворення європейської ідентичності держави. Умовно можна виділити три головні моделі ідентичності: модель Громадянського Форуму; громадянсько-демократична модель; соціал-демократична модель. Кожна з них певною мірою розмежовує поняття європейського вибору та можливої загрози на шляху його реалізації, крім цього, моделі відрізняються і тим, що кожна побудована на критичному переосмисленні попередньої. Перша модель бачить Європу як частину демократичного суспільства від Владивостока аж до Ванкувера, згідно з другою – це євроатлантична зона вільної торгівлі, забезпечена НАТО; третя розуміє Європу як acquis communautaire. Лише перші дві моделі намагаються створити автономну дефініцію європейського вибору і водночас чеської ідентичності, третя модель задовольняється пасивним сприйняттям сучасності. Європейський вибір залишається головним вектором зовнішньої політики, що конструює ідентичність. Стратегічний зовнішньополітичний курс Чеської Республіки на інтеграцію в європейський політичний, економічний, правовий простір і перспективне приєднання до Європейського Союзу характеризувався послідовністю й цілеспрямованістю. Утворення двох незалежних республік – Чеської та Словацької - не змінило намірів молодої Чеської держави продовжити курс на інтеграцію до Європейського Союзу, який розпочала федеративна Чехословаччина. Після затвердження 1993 р. Копенгагенських критеріїв, необхідних для набуття повноправного членства в ЄС, Чеська Республіка розпочала інтенсивний курс підготовки до приєднання й успішну імплементацію положень acquis communautaire. Впродовж усього періоду підготовки до вступу в ЄС Чеська Республіка отримувала значну фінансову допомогу з фондів ЄС, таких як Phare, SAPARD, ISPA, брала участь у багатосторонніх програмах Європейського Союзу. Підготовка і вступ до ЄС спричинили найбільшу трансформацію чеської держави з часу заснування незалежної республіки. Особливо відчутними будуть наслідки у соціальній сфері (зростання безробіття, зниження життєвого рівня тощо). Проте аналіз співвідношення позитивних й негативних наслідків членства країни в ЄС показує, що в довготерміновій перспективі переваги залучення країни в інтеграційний процес стануть визначальними. Членство вирішальним чином впливатиме на міжнародну позицію, внутрішній політичний економічний, культурний розвиток Чеської Республіки, сприятиме зміні її законодавчої системи тощо. Військова й оборонна політика держави вибудовуватиметься відповідно до загальноєвропейської системи колективної безпеки. Беручи участь у механізмі колективного прийняття рішень на базі демократичних інститутів, передаючи частину своїх повноважень органам Європейського Союзу для досягнення спільної мети, Чеська Республіка обстоює власні державні інтереси, національну та культурну самобутність. Чеський уряд розглядає процес європейської інтеграції як бажаний і вигідний не лише для Чеської Республіки, але й для країн-членів ЄС, як такий, що збагачує всіх, не завдаючи шкоди національній ідентичності, а європейську інтеграцію як явище, що сприятиме зміцненню матеріальних і духовних цінностей. Подано рекомендації щодо можливого застосування результатів, отриманих у роботі. |
