У дисертації вирішено наукове завдання і сформульовано науково обґрунтовані висновки щодо підстав, передумов та порядку звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітніх, які мають теоретичне і прикладне значення. 1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, що вчинили злочини у неповнолітньому віці, є спеціальним видом звільнення від відбування покарання з випробуванням, що структурно належить до інституту звільнення від відбування покарання. У рамках інституту звільнення від відбування покарання, поряд з одним із загальних видів звільнення – звільнення від відбування покарання з випробуванням, існують два його спеціальні види, що сформувалися в ході диференціації та інтеграції нормативного матеріалу, залежно від особи засудженого: а) звільнення вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до семи років, від відбування покарання з випробуванням і б) звільнення від відбування покарання неповнолітніх. 2. Цілі кримінального покарання щодо виправлення засуджених, спеціальна та загальна превенція під час звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітніх можуть досягатися в повному обсязі, але в особливий спосіб – опосередковано. Це обумовлюється тим, що в цьому разі реального виконання покарання щодо неповнолітнього не має місця, а названі цілі досягаються за рахунок психологічного впливу погрози застосування покарання, перебуванням неповнолітнього під режимом випробування, гласністю призначення покарання та його невідворотністю. 3. Під підставами звільнення від відбування покарання з випробуванням неповнолітніх слід розуміти об’єктивно існуючі фактори, які переконливо свідчать про те, що особа, яка звільняється від відбування покарання, не становить суспільної небезпеки і здатна виправитись без реального застосування до неї призначеного судом покарання. Це обумовлюється тим, що звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до конкретної особи, тобто відправною точкою для підстав застосування такого звільнення є саме особа винного, і саме суспільна небезпечність такої особи й здатність її виправлення без реального застосування покарання повинні бути як підстави. 4. Обґрунтовується необхідність внесення таких змін і доповнень до ст. 75-77, 89 та 104 Кримінального кодексу України: - ч. 1 ст. 75 КК України викласти в такій редакції: “1. Якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Враховуючи обставини справи, особу винного, а також клопотання трудового колективу за місцем навчання чи роботи винного або громадських організацій про його звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд може передати засудженого цим організаціям або колективу для виховання та виправлення. За відсутності зазначеного клопотання суд може покласти на певний трудовий колектив або особу за їх згодою обов’язок щодо нагляду за засудженим і проведення з ним виховної роботи”; - внести доповнення до ч. 1 ст. 76 КК: “п. 6) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього; п.7) відшкодування заподіяних майнових збитків, в т.ч. неповнолітнім, який досяг п'ятнадцятирічного віку має майно, кошти або заробіток”; - ст. 77 КК України викласти в такій редакції: “Стаття 77. Заборона застосування при звільнені особи від відбування покарання з випробуванням додаткових видів покарань. При звільненні особи від відбування покарання з випробуванням застосування будь-яких видів додаткових покарань не допускається”; - ч. 1 ст. 89 КК України викласти в такій редакції: “1. Такими, що не мають судимості, визнаються: особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом”;
- ч. 2, 3 та 4 ст. 104 КК викласти в такій редакції: “2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути застосоване до неповнолітнього лише у разі його засудження до позбавлення волі або виправних робіт. 3. Іспитовий строк установлюється від одного до двох років. Іспитовий строк починається з моменту набрання вироком законної сили. У разі якщо засуджений довів своє виправлення і сплине не менш як половина іспитового строку, суд може повністю скасувати частину іспитового строку, що залишилася. 4. У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу або трудовий колектив за місцем його навчання чи роботи за їх згодою або клопотанням обов’язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи”. | 